Пропонуємо ознайомитись з узагальненням судової практики Вінницького апеляційного суду щодо розгляду справ у 2024 році в порядку статті 173-2 «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування» за посиланням.

Нагадаємо, 20 червня 2022 року Верховною Радою України ухвалено закон «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» № 2319. Відповідно до положень зазначеного Закону, Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо приведення своїх нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі тощо у відповідність до ратифікованих положень Конвенції, в тому числі щодо належного розслідування фактів насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміни їхньої поведінки.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами визначає домашнє насильство як «всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім’ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні».

7 грудня 2017 року ухвалено Закон № 2229-VIII, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Закон № 2229-VIII дає таке визначення домашнього насильства – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання, або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь» (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII).