Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Нездійснені підозри

16 вересня 2020, 11:52

Закон і Бізнес

В„–37 (1491) 12.09—18.09.2020
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ

Керівник апарату не є тією особою, через яку можна передати повідомлення

Лише факт складання тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідній особі не може бути розцінений як виконання усього комплексу дій, що охоплюють цю процедуру. Як наслідок, це унеможливлює наступні процесуальні дії прокуратури.

Як повідомляв «ЗіБ», Вища рада правосуддя повернула без розгляду клопотання Генерального прокурора щодо відсторонення від роботи 6-ти суддів Окружного адміністративного суду м.Києва. Нині ВРП оприлюднила повні рішення з цього приводу, в яких не тільки обґрунтовані відмови, а й висловлені позиції, що можуть стати в пригоді стороні захисту в інших процесах.

Так, Рада нагадала, що порушення визначеного законом процесуального порядку повідомлення про підозру має наслідком ненабуття особою процесуального статусу підозрюваного. А клопотання про тимчасове відсторонення подається тільки стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним).

Як випливає з матеріалів клопотань, заступник Генерального прокурора Андрій Любович

склав повідомлення про підозру 6-ти суддям ОАСК у вчиненні кримінальних правопорушень. Проте жодне з них не було вручено їм особисто у день складення. Замість цього, ці повідомлення були вручені керівнику апарату ОАСК Дмитру Миронюку, та ще й у позаробочий час.

Хоча, наприклад, один із суддів — Володимир Келеберда — весь день перебував на роботі, що підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень. Місця реєстрації чи місця проживання він не змінював. Утім, у клопотанні Генпрокурора про його тимчасове відсторонення не наведено жодних обґрунтувань, чому підозру неможливо було вручити за місцем роботи судді.

Як наголошено у рішенні ВРП, вручення повідомлення про підозру у позаробочий час через керівника апарату суду не може вважатись належним способом. Адже керівник апарату в розумінні ст.135 Кримінального процесуального кодексу «не є уповноваженим представником адміністрації за місцем роботи судді, оскільки виключно голова (заступник голови) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами».

Цього дня обов’язки голови ОАСК виконував Євгеній Аблов, оскільки Павло Вовк перебував у відпустці. Але йому представники прокуратури вирішили не вручати повідомлення для В.Келеберди та інших суддів, мотивуючи це тим, що стосовно нього теж складено повідомлення про підозру. Хоча, як звернули увагу члени ВРП, КПК не містить жодних застережень щодо неможливості

вручення повідомлення про підозру судді через голову чи його заступника за наведених обставин.

Тож керівник апарату ОАСК правомірно повернув до Офісу Генпрокурора усі 6 повідомлень, що були залишені в приміщенні суду у позаробочий час.

Що стосується П.Вовка та ще одного судді, Ігоря Погрібніченка, то на день складання повідомлень про підозру вони перебували у щорічній відпустці. І навіть покинули межі країни, про що було добре відомо на вул.Різницькій з інформації, отриманої представниками ОГП від Державної прикордонної служби.

До того ж, як указано в матеріалах клопотання, повідомлення про підозру П.Вовку було надіслано поштою не за місцем його реєстрації та проживання. Більше того, у рішенні ВРП наголошено, що і надсилання повідомлення про підозру поштою також не може вважатися належним способом його вручення.

Отже, ВРП дійшла висновку, що оскільки було порушено порядок вручення повідомлень про підозру, то судді не набули статусу підозрюваних у встановленому законом порядку. Відповідно, не може йти мова про їх відсторонення від здійснення правосуддя.

І хоча правові позиції Ради не мають такої ж сили, як постанови Верховного Суду, але теж можуть бути використані як аргумент. Зокрема, щодо того, чи може повідомлення про підозру вручатися через секретаря чи іншого представника установи чи організації. Адже, на думку Ради, це має бути виключно особа, уповноважена представляти юридичну особу у відносинах з іншими організаціями за статутом чи положенням, як правило, — її керівник чи заступник.