Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Реформа може зробити судову систему "ручною"

25 серпня 2020, 11:57

Василь Хрущ, адвокат, член Національної асоціації адвокатів України, громадський діяч

Чому нова судова реформа не виправить існуючих проблем системи правосуддя, і навіщо вона насправді потрібна.

Реформування судової системи в Україні триває вже майже 20 років. Напевно, це найтриваліша незавершена реформа за всю нашу історію. На жаль, кожна нова спроба реформування судів тільки поглиблює кризу, приносить руйнування і хаос в систему правосуддя. Під гаслами кадрового оновлення відбувається "вимивання" висококваліфікованих фахівців, при цьому найбільш одіозні представники системи завжди залишаються на місцях. Нова реформа судів, яку не так давно представив глава Національної ради реформ Михаїл Саакашвілі, ризикує не стати винятком із правил. Вона не тільки може підкріпити існуючі проблеми, а й створити нові.

Ідеї ​​цієї реформи багато в чому перегукуються зі старою судовою реформою від Порошенка, яка принесла лише руйнівний ефект. При цьому ні скорочення кількості судів, ні реальної перекваліфікації суддів провести не вдалося. Безумовно, необхідність реформи судової системи назріла давно. Соціологічні опитування регулярно демонструють критично низький рівень довіри до неї. Не звертати уваги на цей запит суспільства з боку влади було б необачно. Але починаючи реформу важливо розуміти, суди - це один з елементів системи правосуддя, куди так само входять правоохоронні органи і адвокатура. Тільки якщо всі вони працюють належним чином, громадяни можуть розраховувати на захист власних прав, свобод і справедливе правосуддя.

Останнім часом влада бралася за реформування кожної з цих систем, але дійсно якісно оновити не вийшло жодну. Наприклад, в поліції і прокуратурі практично повністю знищили стару систему, але будувати нову так і не закінчили. Як результат, одні з ключових державних органів роками перебувають в "недореформованому" стані і не можуть в повній мірі здійснювати покладені на них функції. Замість того, щоб доводити реформи до кінця, у нас створюються нові правоохоронні органи, які не в змозі провести належним чином слідство, зібрати правовим шляхом вагому доказову базу щодо обвинувачених ними осіб, і в підсумку їх справи слухаються в судах роками. Відсутність резонансних вироків яскраве тому підтвердження. Очікування суспільства - не виправдалися.

Врятувати від "реформування" свого часу вдалося тільки інститут адвокатури. У 2018-му проти реформи у вигляді законопроекту №9055 одноголосно виступила вся 45-тисячна адвокатська спільнота. Тоді чинна Адміністрація Президента намагалася провести через парламент зміни, які позбавляли б адвокатів незалежності в процесі і дозволяли б, по суті, залишити без захисту в суді кожну людину. Але цього вдалося уникнути. Зараз же увагу знову звернули на суди, або на те, що від них залишилося після шести хвиль реформ.

Перші плоди реформування судів ми вже можемо спостерігати на прикладі Вищого антикорупційного суду. Орган з величезним кредитом довіри суспільства, який повинен був забезпечити об'єктивний розгляд найгучніших корупційних справ, за фактом масово зловживає владою. Про це заявила, зокрема, глава Національної асоціації адвокатів України Лідія Ізовітова. За її словами, до них уже приходять звернення від адвокатів зі скаргами на тиск з боку ВАКС. Судді ігнорують принцип змагальності процесу, не забезпечують виконання положень Конституції про судовий захист обвинувачених, тиснуть на них та їхніх захисників з натяками на зміну запобіжного заходу. Так під гаслами боротьби з корупцією порушуються базові принципи права людини на справедливий суд. До слова, про подібне заявляла не тільки пані Ізовітова. Багато адвокатів, які брали участь в процесах ВАКС, відкрито скаржилися на упереджене ставлення з боку колегії суддів, на неможливість подати клопотання і навіть на відвертий шантаж. Але ж Антикорупційний суд - це не просто група людей, які мають затвердити своїм рішенням обвинувальний акт від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Суд має бути незалежним органом, а не продовженням НАБУ або САП. Якщо справи і далі будуть розглядатися в такому ключі, ми зіткнемося з масовим оскарженням вироків в міжнародних інституціях. 90% рішень ВАКС можуть бути скасовані, адже справи розглядаються з процесуальними порушеннями, порушеннями прав підсудних і адвокатів. Так система правосуддя перетворюється в репресивну систему, чого бути не повинно. І за такою ж схемою зараз можуть бути реформовані всі суди країни.

Реформа судів в тому вигляді, в якому її пропонують, фактично може позбавити судову систему незалежності. Такий ризик створює пропозиція розформувати Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів, Державну судову адміністрацію та замість них створити єдиний орган контролю. Важливо розуміти, що повноваження між трьома органами були розділені не просто так. У такій комбінації на судову систему складніше централізовано впливати. Жоден з цих органів не міг лише власним рішенням відсторонити суддю від займаної посади. Само собою, ризик тиску на суддів все одно існував. Але така система цей тиск значно ускладнювала. Якщо ж залишиться один орган контролю, він ризикує потрапити в повну залежність від влади. Хто буде призначати членів цього органу? Кому він буде підзвітний?

Свого часу щось схоже Саакашвілі запропонував і в Грузії. Він створив єдиний центр контролю - Вищу раду юстиції. Там це було ще виправдано, адже спочатку призначати суддів міг тільки Президент. А так повноваження нібито віддали незалежному органу. Але питання впливу влади на суди Рада так і не вирішила. Досі одна з головних проблем грузинської судової реформи - судді дуже залежні від прокурорів. Тому, в цілому по країні дуже низький рівень виправдувальних вироків. У такій системі громадяни фактично позбавляються права на захист.

Так само ризики втрати незалежності створює і наплив нових кадрів. Дійсно, деяких суддів, які працюють в системі, і зараз не можна назвати незалежними. Але насправді вони залежні більше від конкретних пропозицій, ніж від влади як такої. Поки у суддів досить багато захисних механізмів, які, при бажанні, можуть повністю відгородити їх від впливу. Нові кадри в сумі зі скасуванням частини елементів захисту, можуть зробити судову систему фактично "ручною". Виникає питання, чи не це є метою реформування?

             Додатковий хаос в українське правосуддя може внести система прецедентів, так зване прецедентне право. Якщо змішати дві різні системи в результаті ми отримаємо гібрид, і це ноу-хау навряд чи дасть позитивний результат. Нам пояснюють, що це допоможе уникнути ситуації, коли різні суди виносять не відмінні рішення в одній і тій же справі. По-перше, таких випадків не так багато. А по-друге, механізм вирішення подібних питань давно існує. Це компетенція Верховного суду, зокрема його Великої Палати, яка і приймає рішення про єдине застосування законів щодо конкретної категорії справ. Цього цілком достатньо, щоб не було різночитань в застосуванні суддями одного і того ж законодавства при винесенні вироків. І не обов'язково "ламати" всю систему права.

В цілому важливо розуміти, що правосуддя - це єдиний механізм. Не можна реформувати окремо кожен з його елементів. Більш того, якщо ми запозичимо модель судової системи з однієї країни, а прокуратури - з іншої, вони просто не зможуть працювати. Я впевнений, що така реформа повинна йти тільки в комплексі. Ми маємо створити єдиний конституційний орган з реформування правосуддя, куди увійдуть представники суддівського корпусу, адвокатури, прокуратури і Вищої ради правосуддя. Кожна група фахівців повинна прописати проекти змін до власного законодавства і запропонувати Президенту внести їх до парламенту. Тільки спільними зусиллями можна провести судову реформу, яка відновить баланс в системі правосуддя і поверне довіру громадян до судової системи зокрема.

 

 ІА «Інтерфакс-Україна»