У листопаді минулого року до Полонського районного суду звернулася кредитна спілка з позовом, в якому просила стягнути з жительки Полонного 6726 гривень боргу за кредитом, зазначивши, що відповідачка 4 серпня 2017 року уклала з нею договір, отримала 10 тисяч гривень кредиту і зобов’язалася повернути ці кошти у строки, визначені графіком платежів. Проте, стверджує Спілка, позичальниця домовленостей не виконує і наразі має заборгованість.

Відповідачка подала відзив на позов, вказавши, що предмету спору немає, оскільки заборгованість за кредитом – 10235 грн  – вона погасила повністю ще 15 серпня 2017 року, про що надала копію квитанції, виданої працівником полонського відділення Спілки.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що цих грошей кредитна спілка не отримала, а  відділення у м. Полонне закрито 31 грудня 2015 року, тож у працівника того відділення не було повноважень вчиняти будь-які касові операції.

Обидві сторони письмово заявили про розгляд справи без їхньої присутності. Відповідачка ще й подала клопотання про стягнення з кредитної спілки на її користь 10 тисяч гривень витрат на правничу допомогу.

Як зазначає у своєму рішенні Полонський районний суд, згідно із копією квитанції, виданої головним бухгалтером/касиром полонського відділення Спілки 15 серпня 2017 року, жінка сплатила на погашення кредиту 10235 гривень. Тож на переконання суду, відповідачка, скориставшись правом, передбаченим умовами кредитного договору щодо повного дострокового повернення кредиту в будь-який час, виконала своє зобов`язання належним чином та в повному обсязі. 

«… з огляду на те, що умовами договору передбачено здійснення платежів позичальником шляхом оформлення кредитодавцем прибуткових касових ордерів, С. не знала і не могла знати про існування наказу щодо закриття каси Спілки у м. Полонне та відсутність у працівника станом на 15 серпня 2017 року повноважень вчиняти будь-які касові операції. Відтак, отримавши квитанцію до прибуткового касового ордеру, виданої працівником Спілки, відповідачка правомірно вважала, що кредит нею погашено належним чином», – ідеться у рішенні суду.

Суд зауважує, що крім цього, рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 28 листопада 2019 року, вже вирішено спір про стягнення з поручителя – чоловіка відповідачки – заборгованості, яка виникла за її кредитним договором від 4 серпня 2017 року, у тому ж самому розмірі, що й заявлено в справі про стягнення з позичальниці.

Тому підстав для задоволення позову кредитної спілки, на думку місцевого суду, немає. Натомість він задовольнив клопотання про стягнення з позивача на користь позивачки 10 тисяч гривень витрат на правничу допомогу.

«Суд, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.137, ч. 3 ст.141 ЦПК України враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим ним на надання послуг, а відтак такі витрати пов’язані з розглядом даної справи, розмір яких в сумі 10000 грн. є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору», – зазначає суд у рішенні, яке ще не набрало законної сили і може бути оскаржене до апеляційного суду.

За повідомленням прес-служби суду