Високий суд! Шановні судді Конституційного Суду!

Пленум Верховного Суду та ми у своїх виступах зосередили увагу на питаннях щодо невідповідності Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX Конституції України та конституційним принципам. Виступи представників Верховної Ради та Президента України, а також з’ясування цих питань не похитнули нашої позиції. Ми залишаємося впевненими в тому, що під час прийняття Закону було порушено принципи розподілу влади та верховенства права. Втручання у діяльність судової системи було безсистемним, необґрунтованим і непропорційним, чим порушено принцип незалежності суддів.

Верховна Рада не довела, що, приймаючи Закон, послуговувалась легітимною метою.

Посилання представників Президента України та Верховної Ради на низький рівень довіри до суду не виправдовує такого втручання. Це питання (довіри до суду) належним чином не досліджувалося. По-перше, багатьма  дослідниками довіра до всіх інститутів державної влади, зокрема і судової системи, час від часу вимірюється.

Вперше таке вимірювання відбулося в 2015 році. Воно було здійснено за підтримки USAID і визначило, що рівень довіри до всіх державних інституцій знизився. Зокрема, й до судової системи. Цей рівень становив на той час 5%. За допомогою тих самих дослідників вимірювання довіри до судової системи було здійснено в 2018 році. Було зазначено, що рівень довіри до судової системи зріс до 16%. Зрозуміло, що такий рівень довіри ще не високий, але слід констатувати, що в процесі судової реформи він зростає.

Центр Разумкова, який здійснив визначення рівня довіри до інститутів державної влади,  зокрема до судової системи, у червні 2019 року зазначив, що рівень довіри людей, які відвідують суди, значно вищий порівняно з рівнем довіри тих, хто дізнається про діяльність судової системи лише із засобів масової інформації.  Отже, рівень довіри людей, які відвідували суди, сягає більш ніж 50%. Зокрема, під час опитування осіб, які вийшли із судового засідання, 71% опитуваних на запитання «Чи вважають вони прийняте рішення законним і справедливим?» відповіли, що вважають рішення законним і справедливим.

Оцінка людей, які відвідують суди і довіряють судовій системі, відрізняється від оцінки тих, хто нічого не знає про суд. Я думаю, що це питання не лише до судової системи, а до державної влади загалом. Адже ми, як судова система, можемо бути відповідальними за підвищення якості судочинства лише щодо до тих людей, які відвідують суд. Ми не знімаємо з себе відповідальності за вплив на свідомість інших людей. Отже, ми здійснюємо комунікацію із суспільством для того, щоб пояснювати нашу діяльність і підвищувати рівень довіри. Але змагатися зі ЗМІ, через які інші державні органи паплюжать судову систему, ми не можемо.

У дослідженні Центру Разумкова так і сказано, що низький рівень довіри пояснюється тим, що більшість людей отримує інформацію лише зі ЗМІ. Не знімаючи із себе відповідальності за рівень довіри, ми все ж таки вважаємо, що таке втручання у діяльність судової системи лише поглибить цю різницю і зменшить довіру до судової системи. Для того, щоб судова система була ефективною, недостатньо того, щоб там були професійні, доброчесні та етичні люди. Мають бути створені державою умови, за яких ці люди змогли б ефективно виконувати свої завдання.

Вважаю, що абсолютно неприйнятним є посилання на те, що і під час реформи 2016 року були здійснені якісь порушення Конституції. Тобто нова Верховна Рада мала б діяти так, щоб не повторювати таких помилок і виправдовувати їх тим, що й раніше такі порушення були.

Ми все ж таки сприймаємо положення, про які йдеться в нашому зверненні, як репресивні стосовно суддів. Причому стосовно всіх суддів, а не лише щодо суддів Верховного Суду, а також до членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя.

Судова система вже зазнала негативних наслідків від цього Закону. Важко переоцінити шкоду від того, що без скасування повноважень припинено діяльність органу. І судова система опинилася в такому стані, коли немає кому, власне, виконувати передбачені законом повноваження.

Крім того, це посіяло значний сумнів серед суддів стосовно того, що їхні гарантії взагалі можуть бути забезпечені.

Нехтування принципом незалежності суддів несе в собі значні втрати міжнародного іміджу України. Європейська ідентичність українського народу та незворотність європейського курсу нашої держави проголошені в преамбулі Конституції. Підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання про співробітництво, яке ґрунтується на спільних принципах. Це, передусім, стабільність і дієвість  демократичних інституцій, верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод.

У статті 14 Угоди окремо зазначено, що співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Відверто ігнорувати принципи та цінності ЄС – означає порушувати зобов’язання, які Україна взяла на себе за цим міжнародним договором.

 До того ж наявність системних проблем, загрозливих для незалежності судової системи загалом, констатовано у кількох рішеннях Європейського суду з прав людини. І виконання цих рішень є також зобов’язанням України, а не лише декларацією.

Венеційська комісія у своєму висновку щодо Закону № 193-IX підкреслила, що в Україні протягом останніх років відбулися глибокі судові реформи, і провадження у деяких із них ще не завершено. Тож вони наголосили, що існує чіткий зв'язок між стабільністю судової системи та її незалежністю. Довіра до судової влади може зростати лише в умовах стабільної системи.

Судова реформа 2016 року була схвалена Венеційською комісією як радикальне рішення, яке не може застосовуватися кілька разів упродовж короткого проміжку часу без відповідних кричущих передумов. Отже, ми вважаємо, що ніяких передумов для того, щоб здійснити таке масштабне втручання у врегулювання діяльності судової системи, на цьому етапі не існує.

Ще раз хочу наголосити, що повноваження парламенту щодо реформування судочинства не є необмеженими. Вони мають здійснюватися у спосіб, який відповідатиме верховенству права в умовах забезпечення незалежності суддів. Інакше це поставить під сумнів демократичність засад функціонування державної влади та існування умов для ефективного захисту прав людини незалежним та неупередженим судом у розумні строки, як того вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, відновлення конституційного порядку, який порушено Законом № 193-IX, є необхідним не лише для забезпечення відповідності положень цього Закону Конституції України, а й для створення базових умов існування України як демократичної та правової держави, що має євроінтеграційне право.

Наостанок, враховуючи значення цього Закону і те, що він не повною мірою ще впроваджений, я б хотіла звернутися до вас, шановні судді Конституційного Суду, ухвалити це рішення якомога швидше.

Дякую за увагу.

 Відео виступу Голови Верховного Суду Валентини Данішевської доступне за посиланням.

За повідомленням прес-служби суду