Сфера охорони здоров’я є пріоритетним напрямом діяльності держави та сферою особливого державного регулювання, що передбачає, зокрема, утворення й фінансування розгалуженої системи закладів охорони здоров’я.

Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом комунальних стоматологічних поліклінік м. Львова до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління охорони здоров’я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про скасування ухвали, наказу та рішення, якими передбачається утворення госпрозрахункових відділень стоматологічної допомоги дорослому населенню м. Львова.

Суть спору полягає в тому, що, на думку позивачів, оскаржувані рішення відповідних суб’єктів владних повноважень є такими, що не узгоджуються з гарантіями, наданими ст. 49 Конституції України, відповідно до якої у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога повинна надаватися безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, дійшли висновку про те, що оскаржувані рішення суперечать вимогам ст. 49 Конституції України, статей 8, 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я, а також є такими, що прийняті з порушенням вимог статей 1, 4–6, 8, 9, 11, 33, 34, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

У частинах 1–3 ст. 49 Конституції України зазначено, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

 Відповідно до ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров’я держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров’я шляхом, зокрема, створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я; надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги в обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформулював правову позицію, відповідно до якої фінансування державних і комунальних закладів охорони здоров’я здійснюється за рахунок державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування, що є однією з гарантій реалізації конституційного права громадян на безоплатну медичну допомогу. При цьому законодавець розмежовує безоплатну медичну допомогу і платні стоматологічні послуги, актуальні в умовах приватної та страхової медицини. Тому прийняття рішень про утворення госпрозрахункових відділень з надання терапевтичної та хірургічної стоматологічної допомоги дорослому населенню суперечить ч. 2 ст. 49 Конституції України.

Додатковою підставою для визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради стало те, що нею фактично визначено новий порядок регулювання господарської діяльності стоматологічних поліклінік. На підставі цього суд дійшов висновку, що така ухвала є регуляторним актом, але не нормативно-правовим актом у розумінні ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», отже, її прийняття та схвалення мало проводитись у спосіб, визначений цим Законом, чого фактично зроблено не було.

Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а (адміністративне провадження № К/9901/12907/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/86361091.

За повідомленням прес-служби суду