Приватне підприємство звернулося до господарського суду з вимогою визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою».

Господарський суд закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність між сторонами господарських відносин та інших складових елементів, що визначають підсудність справ господарському суду. Натомість суд першої інстанції зазначив, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.  

Апеляційний суд скасував відповідну ухвалу та направив справу на розгляд до того ж суду, мотивуючи це тим, що відповідач у спірних відносинах,  які стосуються здійснення повноважень управління у земельних відносинах, не виступає як орган владних повноважень.

Втім, такий висновок суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим з огляду на таке.

Предметом спору в цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача при ухваленні рішення щодо затвердження розміру визначених збитків, завданих позивачем як землекористувачем.

За змістом п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Таким чином, Виконком, вважаючи, що позивач завдав органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право і повноваження скласти акт про визначення й відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

При цьому повноваження відповідача обмежуються лише обчисленням розміру збитків, а їх відшкодування не може здійснюватися на підставі рішення Виконкому в примусовому порядку.

Отже, оскільки оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних юридичних наслідків для позивача, то не може порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів. За таких обставин відсутній предмет судового захисту.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 501/463/15-а, 802/2474/17-а.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 917/902/18 (провадження № 12-18гс19) можна ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80806729.

За повідомленням прес-служби суду