Скадовський районний суд Херсонської області оголосив повний текст рішення, якими визнав недійсним договір фінансового лізингу, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто Корпорейшн».

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 10.04.2019  його батько, дізнавшись про продаж трактора МТЗ 82 за 210000 грн., разом з братом позивача  приїхали до офісу продавців в місто Херсон з метою оглянути трактор та з’ясувати всі умови договору. Проте трактора не було, працівники офісу сказали, що він зараз в місті Миколаїв та буде доставлений наступного дня, при цьому одразу запропонували укласти договір. Батько повідомив, що йому трактор не потрібен, він тільки з’ясовує умови для старшого сина, який і буде покупцем. Працівники офісу повідомили, що не важливо, що його зараз не має, вони запишуть в договорі персональні дані старшого сина, тобто позивача, а батько чи інший родич підпишуть договір за нього та перерахують від його імені на рахунок ТОВ «Гранд Авто Корпорейшн» авансовий внесок у розмірі 55000 грн. Батько вважаючи, що вартість трактора 210000 грн., перерахував цю суму на рахунок товариства, а молодший син підписав договір. Вже вдома після ознайомлення з текстом договору з’ясувалось, що вартість трактора не 210000 грн., а 550000 грн. Коли батько повідомив його (позивача) про укладений ними договору та про його ціну, він (позивач) повідомив про те, що не давав йому повноважень на укладення договору, тому запропонував йому негайно вирішити цю проблему. Потім батько звернувся з заявою про відмову від договору, проте авансовий внесок йому не повернули. Посилаючись на існування істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу та стягнути з відповідача сплачений авансовий платіж.

Суд, дослідивши всі обставини та матеріали справи, позов задовольнив, визнав недійсним договір фінансового лізингу та стягнув з ТОВ «Гранд Авто Корпорейшн» на користь позивача кошти в розмірі 55 000 грн., сплачені в якості авансу.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що спірний договір укладено з порушенням норм Законів України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зокрема, договір не був нотаріально засвідчений, крім того умови укладеного з відповідачем договору фінансового лізингу є несправедливими по відношенню до позивача, як споживача послуг і порушують його права, оскільки:

- зазначені умови договору дають право лізингодавцю можливість збільшувати ціну без надання споживачеві права на розірвання договору в разі збільшення ціни порівняно з тою, що була погоджена на момент укладення договору;

- в договорі не визначено предмет договору лізингу, оскільки договірне визначення не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі не містіть індивідуально визначені ознаки транспортного засобу (рік випуску, № кузову, комплектація).

- відповідачем не було подано достовірної інформації про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи, результати отримання фінансової послуги та реквізити органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів.

- неузгодження з позивачем графіку лізингових платежів, неузгодження строків внесення та умови взаєморозрахунків порушує право позивача на отримання повної та достовірної інформації про фінансову послугу.

Наразі рішення суду не набрало чинності.

З повним текстом рішення можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень, здійснивши пошук за номером справи – 663/1024/19.

За повідомленням прес-служби суду