До Славутицького міського суду Київської області 23.07.2019 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно особи, підозрюваного в умисному вбивстві з хуліганських мотивів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, пункт 7 частина друга статті 115 Кримінального кодексу України, тобто ознаки насильства та загибель людини присутні.  

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі, обов’язок суду (слідчого судді) у судовому засіданні створити  необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Змагальність сторін у цьому кримінальному провадженні забезпечується стороною обвинувачення (прокурор) та захисту (адвокат). Державне обвинувачення підтримується у суді прокурором, а захист підозрюваного здійснює захисник на підставі доручення Центру.

Під час судового засідання захисник просив застосувати заставу стосовно підозрюваного, посилаючись на застосування застави, сума якої повинна бути не «надмірною сумою внеску, який необхідно сплатити», відповідно до практики Європейського суду, а саме «Гафа проти Мальти».

Прокурор, якому належить виконання процесуальних прав та процесуальних обов’язків від імені Державного обвинувачення заперечень не висловив проти застосування у даному випадку застави.

Представники потерпілих також у судовому засіданні ніяких заперечень проти застосування застави не висловили і не навели.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, "Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, а саме сплатити як одну з умов для звільнення під заставу не надмірну суму внеску." рішення у справі «Гафа проти Мальти». Відповідно до прецедентного права ЄСПЛ, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави. При цьому у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Оскільки в судовому засіданні з боку прокурора та представників потерпілих не надійшло заперечень проти обрання застави, то відповідно до обов’язку слідчого судді у даному випадку необхідно застосувати заставу.

За таких обставин, слідчим суддею задоволено клопотання застосувати до підозрюваного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу. 

 За повідомленням прес-служби суду