У жовтні 2016 року в одному із розважальних закладів у центрі Сум між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт. За показами свідків, потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, неодноразово ображав обвинуваченого та постійно до нього чіплявся. Крім того, при черговій «розмові» першим вдарив його ногою в тулуб. Захищаючись, обвинувачений, наніс потерпілому удар в обличчя, від якого той впав та, вдарившись головою об асфальт, отримав тілесні ушкодження.

Ковпаківський районний суд м. Суми визнав атовця винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), призначив йому покарання у вигляді виправних робіт строком на 2 роки з обов’язком відшкодувати потерпілому  моральний та матеріальний збиток у розмірі 50 000 та 25 420 гривень відповідно.

З таким вироком не погодилася сторона захисту та подала апеляційну скаргу. Захисник обвинуваченого просив скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях його підзахисного складу злочину. За словами адвоката, обвинувачений діяв в межах необхідної самооборони, оскільки мусив захищався від постійних моральних, а головне фізичних нападок потерпілого.

Обвинувачення натомість наголошувало на тому, що вирок суду  першої інстанції цілком обґрунтований, а покарання законне. Аргументувала тим, що особа мала усвідомлювати суспільні-небезпечні наслідки нанесення удару кулаком в голову потерпілому.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, Сумський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та направив справу на новий судовий розгляд. Таке рішення колегія суддів кримінальної палати прийняла через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування вироку суд першої інстанції поклав покази потерпілого, протоколи пред’явлення особи для впізнання, протокол проведення слідчого експерименту,  а також висновок судово-медичної експертизи. Натомість не врахував та не проаналізував події, які передували нанесенню удару обвинуваченим потерпілому, не взяв до уваги свідчення деяких свідків,  покази обвинуваченого розцінив як обрану лінію захисту.

За повідомленням прес-служби суду