Закон України від 14 травня 1992 року № 2343‑ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним щодо регулювання правовідносин у зв’язку з порушенням справи про банкрутство юридичної особи, до грошових зобов’язань відносить і зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, тому в разі наявності заборгованості в боржника перед органом Пенсійного фонду України такий орган набуває статусу кредитора.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, управління ПФУ звернулося до адміністративного суду з позовом до державного підприємства про стягнення заборгованості внаслідок несплати сум з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року № 1058‑IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» – «з» ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788 XII «Про пенсійне забезпечення», за період із березня 2016 року по січень 2017 року. На момент звернення з позовом до державного підприємства у провадженні господарського суду перебувала справа про банкрутство відповідача.

Для таких грошових зобов’язань передбачений окремий порядок їх пред’явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів – шляхом розгляду спору щодо вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб’єктом їх пред’явлення: кредитором – особою публічного права чи кредитором – особою приватного права; винятком є лише спори, пов’язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство відповідача, то в силу приписів Господарського процесуального кодексу України справа має бути розглянута господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Наведені в касаційній скарзі управління ПФУ доводи щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративного суду не знайшли підтвердження. З огляду на те, що суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права і закрили провадження у справі в порядку адміністративного судочинства, ВП ВС залишила касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 826/1866/17 (провадження № 11‑1262апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80681491.

За повідомленням прес-служби суду