Постанова Центральної виборчої комісії щодо ліквідації п'яти виборчих дільниць на території РФ та передачі їхньої юрисдикції до трьох інших закордонних виборчих дільниць у Грузії, Республіці Казахстані та Фінляндській Республіці (межі яких у зв’язку з цим змінено) винесена з дотриманням прав громадян України, задля гарантування їхньої безпеки. Рішення ЦВК ухвалене на підставі п. 5.4 Порядку утворення звичайних, закордонних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі (затвердженого постановою ЦВК від 24 січня 2012 року № 11).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, перевіривши матеріали апеляційної скарги у справі за позовом до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та нечинною постанови ЦВК від 31 грудня 2018 року № 274 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 квітня 2012 року № 67».

Зазначеною постановою ЦВК внесено зміни до переліку закордонних виборчих дільниць, утворених на постійній основі, зокрема ліквідовано виборчі дільниці № 900075, № 900077, № 900078, № 900117 та № 900118 (розташовані на території РФ), а також змінено межі виборчих дільниць № 900018 (Грузія), № 900035 (Республіка Казахстан) та № 900101 (Фінляндська Республіка), до яких віднесено межі ліквідованих виборчих дільниць. Підставою для прийняття такого рішення ЦВК стало подання Міністерства закордонних справ України від 19 грудня 2018 року № 71/ВДР/17-505/3-547, яке вмотивоване наявністю ризиків і загроз проведенню виборів на закордонних виборчих дільницях в РФ та необхідністю гарантування безпеки громадянам України.

Зі змісту позову випливає, що постанова прийнята ЦВК поза межами наданих їй повноважень, на порушення статей 19, 20 Закону України «Про вибори Президента України», якими, на думку позивача, передбачено можливість використання лише раніше утворених закордонних виборчих дільниць та визначено строки оприлюднення їх переліку (до початку виборчого процесу).

Крім того, позивач стверджував, що оскаржувана постанова ЦВК порушує принцип загального виборчого права та особисто його право голосу на виборах Президента України, оскільки нею ліквідовано закордонну виборчу дільницю № 900078 в м. Санкт-Петербурзі, де він перебуватиме в день голосування, про що свідчить бронювання та часткова сплата авіаквитків.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до Порядку № 11 виборча дільниця, яка існує на постійній основі, може бути ліквідована, зокрема, за поданням Міністерства закордонних справ України.

Стосовно доводів скаржника на порушення відповідачем строків опублікування оскаржуваної постанови ЦВК колегія суддів зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про вибори Президента України», ст. 22 Закону України «Про вибори народних депутатів» та Порядку № 11, закордонні виборчі дільниці є окремим самостійним видом виборчих дільниць, на які поширюється спеціальний правовий режим.

Верховний Суд, погодившись із висновком суду першої інстанції, наголосив, що законами «Про вибори Президента України» і «Про вибори народних депутатів» не допускається зміна меж та центрів одномандатних округів протягом виборчого процесу, тоді як заборони ліквідації або зміни меж закордонних виборчих дільниць зазначені Закони не містять.

Верховний Суд також вказав, що межі ліквідованих закордонних дільниць віднесено до інших виборчих дільниць, розташованих у Грузії, Республіці Казахстані та у Фінляндській Республіці. Таким чином, посилання скаржника на порушення його виборчого інтересу є безпідставними. Позивач, як особа, яка відповідно до Державного реєстру виборців зареєстрована за виборчою дільницею за місцем проживання (тобто на території України), наділений правом реалізувати своє пряме виборче право або шляхом голосування на території України, або, в разі виїзду за межі України, у створеній ЦВК відповідній закордонній виборчій дільниці за умови реєстрації ним зміни місця голосування на виборах за процедурою, визначеною Порядком тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси (затвердженим Постановою ЦВК від 13 вересня 2012 року № 893).

Отже, колегія суддів відмовила позивачу в задоволенні апеляційної скарги.

Постанова Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 855/4/19 - http://www.reyestr.court.gov.ua/.

За повідомленням прес-служби суду