За висновками Верховного Суду, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому виключні випадки суди мають оцінювати, зважаючи на наявність (обґрунтованість прокурором) порушення або загрози порушення інтересів держави.

Правова позиція Верховного Суду базується на тому, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження), який або відсутній, або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З повним текстом постанови від 2 жовтня 2018 року у справі № 4/166"б" можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/77112439.

За повідомленням прес-служби суду