До Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору звернувся заступник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (справа №904/6291/17).

Відповідачами у зазначеній справі є концерн «Особа_1» в особі Східної філії концерну «Особа_1» (відповідач-1) та товариство з обмеженою відповідальністю «Особа_2» (відповідач-2). 

Під час розгляду справи господарським судом установлено, що у грудні 2016 року між відповідачем-1, як зберігачем, і відповідачем-2, як поклажодавцем, був укладений договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг.

Згідно з умовами договору зберігач зобов’язувався надавати послуги по зберіганню відповідно до заявлених поклажодавцем і узгоджених зі зберігачем складських площ (з урахуванням технологічних і пожежних проходів). Поклажодавець, в свою чергу, повинен був оплатити зберігачу послуги в строки і на умовах, передбачених договором.

У березні 2017 року прокурорською перевіркою встановлено, що діяльність з надання послуг зберігання зі сторони філії концерну «Особа_1» не здійснювалась, а товариство з обмеженою відповідальністю «Особа_2» фактично користувалось приміщенням, у якому зберігалось його майно, мало вільний доступ до нього, а також здійснювало у приміщенні господарську діяльність.

Прокурорською перевіркою зафіксований факт використання товариством з обмеженою відповідальністю «Особа_2» одноповерхового приміщення з окремим входом загальною площею 132 кв.м., яке перебуває на балансі філії концерну «Особа_1». Приміщення обладнане під торговельну площадку (продуктовий магазин), в якій знаходяться продукти харчування, тобто, воно використовується товариством з обмеженою відповідальністю «Особа_2» для здійснення господарської діяльності у вигляді торгівлі.   

Таким чином, при укладенні договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей реальне волевиявлення концерну «Особа_1» було спрямоване на виникнення у товариства з обмеженою відповідальністю «Особа_2» строкового оплатного права володіння і користування нежитловим приміщенням площею 132 кв.м.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України (Правові наслідки удаваного правочину) має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Проаналізувавши матеріали справи, господарський суд установив невідповідність оспорюваного договору вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна». 

З огляду на викладене, Господарський суд Дніпропетровської області 22.02.2018 ухвалив рішення у справі №904/6291/17, яким визнав недійсним договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. 

За повідомленням прес-служби суду