Суди відмовили в позові військовій частині про розірвання договору найму житла, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та проживання, виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Судові рішення, у тому числі, мотивовано тим, що виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення є незаконним, оскільки відповідач – одинока мати двох неповнолітніх дітей, які проживають з нею та перебувають на її утриманні. Також суд керувався ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та п. 5.12 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року за № 737, згідно з якими забороняється виселення відповідача з гуртожитку без надання іншого житла.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення з таких підстав.

Питання виселення з гуртожитку має свої особливості, пов’язані з забезпеченням охорони житлових прав мешканців гуртожитків від одностороннього розірвання договору найму і виселення без законних підстав, та регулюється ст. 132 ЖК УРСР, Положенням про гуртожитки і Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». У ч. 3 ст. 1 цього Закону зазначено, що сфера його дії поширюється на гуртожитки, що є об’єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні, зокрема, військових частин.

Суди дійшли передчасних висновків про поширення на спірні правовідносини Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Разом із тим ці висновки не впливають на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність цього позову в цілому.

До спірних правовідносин щодо виселення з гуртожитку підлягає застосуванню ст. 132 ЖК УРСР. За правилами цієї норми осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в ч. 2 цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

У ст. 125 ЖК УРСР, крім іншого, зазначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено: сім'ї військовослужбовців; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

До категорії одиноких осіб можуть бути віднесені й одинокі матері (які не перебувають у шлюбі).

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року у справі № 493/1942/15-ц (провадження № 61-4203 св 18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75042401.

За повідомленням прес-служби суду