Державний реєстратор оскаржує дії Головного територіального управління юстиції (ГТУЮ) щодо підготовки та направлення до Міністерства юстиції України подання про проведення камеральної перевірки його діяльності на підставі статті 37¹ Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дії Мін’юсту щодо призначення камеральної перевірки його діяльності та просить скасувати наказ Мін’юсту щодо призначення проведення перевірки.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що, оскільки ГТУЮ не мало права формувати та подавати до Мін’юсту подання про призначення камеральної перевірки позивача, відповідно, в останнього не було повноважень щодо призначення та проведення камеральної перевірки державного реєстратора.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Повноваження Мін’юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком здійснення контролю в сфері державної реєстрації, затвердженим Постанова КМУ від 21 грудня 2016 року № 990 (далі – Порядок № 990), Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Мін’юсту від 23 червня 2011 року № 1707/5 (далі – Положення № 1707/5).

Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення Мін’юстом камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; обґрунтованих подань територіальних органів Мін’юсту; за результатами моніторингу реєстраційних дій.

Таким чином, головне територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань має повноваження у процесі здійснення контролю за діяльністю у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у тому числі звертатися до Мін’юсту з поданням про проведення перевірки державних реєстраторів.

Колегія суддів зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у ГТУЮ повноважень щодо звернення із поданням до Мін’юсту про проведення камеральної перевірки державного реєстратора є помилковим і таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, положень статті 37¹ Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2 Порядку № 990, п. 4 Положення № 1707/5.

Постанова Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 825/1808/17 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75253723.

За повідомленням прес-служби суду