До апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Д.І.С., в якій відповідач просила скасувати рішення суду, яким позов Г.Г.І., Г.Н.М. до Д.І.С., треті особи Г.Т.Г., відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР про усунення перешкод у спілкуванні з онучкою та участі у її вихованні задоволений. Зобов’язано Д.І.С. не перешкоджати Г.Г.І., Г.Н.М. брати участь у вихованні, зустрічах та вільному спілкуванні з онукою. Визначені способи участі Г.Г.І. та Г.Н.М. у вихованні та спілкуванні з онукою шляхом встановлення систематичних зустрічей діда та баби з дитиною кожну неділю з 10.00 – 18.00 години, без участі матері – Д.І.С., а також дні народження та світкові дні за попередньою домовленістю батьків та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку відповідача, воно постановлене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що висновком Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.07.2017 року вирішено: зобов’язати Д.І.С. не перешкоджати зустрічам та спілкуванню діда та баби з малолітньою онукою; визначені способи участі діда та баби у вихованні малолітньої онуки шляхом встановлення систематичних зустрічей з дитиною кожну неділю з 10.00 – 18.00 години, а також дні народження та світкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Відповідно до статті 257 Сімейного кодексу України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Оскільки дід, баба, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання онуків, правнуків.

Крім того, суд узяв до уваги стосунки позивачів з відповідачкою та визнав за необхідне роз’яснити сторонам, що при зустрічах з дитиною не потрібно травмувати дитячу психіку, не з'ясовувати стосунки в її присутності, не налаштовувати її один проти одного та зазначив, що дитина повинна розвиватися фізично, морально та духовно, а не перетворюватися на предмет маніпуляції між батьками та їх родичами.

Також слід зазначити, що відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів керувалася виключено інтересами малолітньої дитини, яка має право на побачення та спілкування з бабусею та дідусем, яке відповідає вимогам закону та узгоджується з інтересами малолітньої дитини, що підтверджується матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Таким чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Д.І.С., колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області постановила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Пошук процесуальних документів по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером: 522/7893/17ц.

                                                                                              За повідомленням прес-служби суду