Як правильно сформулювати конвенційну проблему ще на національному рівні, які гарантії мають супроводжувати втручання держави у права людини та які нові категорії українських справ уже перебувають у полі зору ЄСПЛ – ці та інші практичні питання обговорили під час зустрічі із суддею Європейського суду з прав людини від України Миколою Гнатовським.

Модерував зустріч керівник Апарату Верховного Суду Расім Бабанли. Він звернув увагу на значний інтерес правничої спільноти до практики ЄСПЛ: до зустрічі організатори отримали понад 400 тематичних запитань.

Микола Гнатовський розповів про підходи Суду до опрацювання значного масиву індивідуальних заяв і пріоритизації справ. Щодо України суттєвою проблемою залишається велика кількість заяв, пов’язаних із системними проблемами національної правової системи, до яких додаються нові виклики, зумовлені війною.

Одне з практичних питань стосувалося підготовки заяви до Суду. Микола Гнатовський звернув увагу, що конвенційне питання насамперед має бути належно порушене перед національними судами: вичерпання національних засобів юридичного захисту – це не лише проходження судових інстанцій, а й надання національному суду можливості відповісти саме на ту проблему, яка надалі може стати предметом звернення до ЄСПЛ.

Під час зустрічі йшлося про вже наявні й комуніковані ЄСПЛ справи щодо санкцій, трудових прав, прав внутрішньо переміщених осіб та обмежень, пов’язаних з війною.

Модератор порушив питання про межу між допустимим обмеженням прав людини в інтересах національної безпеки і можливим зловживанням з боку держави, зокрема при застосуванні санкцій в умовах війни. Микола Гнатовський пояснив, що сам механізм санкцій не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак контроль за їх застосуванням на національному рівні має бути змістовним, а не формальним.

Окремо учасники зупинилися на практиці ЄСПЛ, пов’язаній з окупацією Криму. Микола Гнатовський навів справу «Баженов та інші проти Росії та України», яка розвиває підходи, сформовані в міждержавній справі «Україна проти Росії (щодо Криму)». У цьому рішенні Суд, серед іншого, висловився щодо застосування «російського законодавства» та діяльності «російських судів» на окупованій території в контексті вимог Конвенції.

Щодо єдності судової практики спікер пояснив, що самі по собі розбіжності у практиці національних судів не свідчать про порушення ст. 6 Конвенції – воно можливе лише у виняткових випадках, якщо немає механізму забезпечення єдності.

Говорячи про консультативні висновки ЄСПЛ за Протоколом № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Микола Гнатовський нагадав, що вони не мають обов’язкового характеру, однак є частиною практики Суду і враховуються ним під час розгляду справ. Расім Бабанли додав, що такі висновки нерідко визначають загальну рамку для вирішення правового питання, залишаючи національному суду певну межу розсуду.

Захід організовано Верховним Судом у співпраці з Радою Європи, Програмою підтримки ОБСЄ для України та Інститутом прав людини Асоціації правників України.

Верховний Суд