Судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Сергій Мартєв і Владислав Шипович прочитали лекції на тренінгу для суддів місцевих загальних та апеляційних судів, окружних і апеляційних адміністративних судів «Спори у сфері захисту внутрішньо переміщених осіб», що відбувся 1–2 жовтня в м. Вінниці.

Сергій Мартєв виступив на тему «Особливості вирішення кредитних спорів за участю внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного стану».

Зокрема, він наголосив, що ключове значення для правильного вирішення таких справ має чітке розуміння того, які норми діяли в конкретний період і як вони застосовуються в часі.

Спікер звернув увагу на норму про звільнення позичальників від відповідальності за прострочення. Штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, нараховані кредиторами з 24 лютого 2022 року, не просто «заморожуються», а підлягають обов'язковому списанню. Ця норма діє на період воєнного стану та ще 30 днів після його припинення або скасування. Вона поширюється на всі види кредитних і позикових зобов'язань і має ретроспективну дію, тобто охоплює навіть договори, укладені до 17 березня 2022 року (дня набрання чинності Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»).

Суддя також розглянув, як воєнний стан вплинув на строки в цивільних відносинах. Пункт 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України спершу продовжував на період воєнного стану відповідні строки, зокрема позовну давність, а згодом передбачав лише зупинення її перебігу. Цю норму виключили 4 вересня 2025 року, і саме ця дата стала межею для строків, що спливали під час дії воєнного стану.

Водночас спікер виокремив особливості поруки. Підстава для її припинення, визначена ч. 2 ст. 559 ЦК України, пов'язана не зі спливом строку, а з відмовою кредитора прийняти належне виконання, тому п. 19 на цю підставу не поширювався. Натомість строки, передбачені ч. 4 цієї статті, законодавець продовжив до першого робочого дня після закінчення воєнного стану.

Сергій Мартєв порушив питання щодо іпотечних правовідносин. Він пояснив, що п. 5-2 розд. VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» зупинив дію низки норм, а тому на період воєнного стану та ще 30 днів після його припинення або скасування фактично унеможливлено позасудове стягнення нерухомості фізичних осіб, переданої в іпотеку за споживчими кредитами. Кредитори тимчасово не можуть набувати право власності на предмет іпотеки, продавати його, виселяти мешканців за наявності судового рішення чи проводити електронні торги. Норма застосовується до договорів, укладених до 17 березня 2022 року, якщо після цієї дати до них не вносили змін щодо продовження строків виконання зобов'язань чи зменшення розміру процентів і штрафних санкцій. Водночас іпотекодержатель не позбавлений права звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суди можуть ухвалювати рішення в таких справах, але їх виконання має бути зупинене на весь цей період.

Доповідач розповів і про гарантії для осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, та внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Упродовж строку окупації вони звільняються від обов'язку погашати основну суму іпотечного кредиту та проценти за ним, якщо предмет іпотеки розташований на території, яку після укладення договору було тимчасово окуповано. Виняток становить житлова нерухомість, площа якої перевищує встановлені Податковим кодексом України показники: 60 кв. м для квартири та 120 кв. м для житлового будинку.

Сергій Мартєв також зазначив, що загальна сума процентів за кредитом ВПО не може перевищувати суму, нараховану за мінімальною ставкою, визначеною договором, а неустойка, штрафи, пеня та інші майнові санкції не застосовуються. Кредитор зобов'язаний перерахувати заборгованість протягом семи днів після письмового звернення ВПО, а якщо цього не зробить, то борг вважається автоматично перерахованим наступного дня після спливу цього строку. Без згоди боржника заборонено відступати (продавати, передавати) право вимоги за таким кредитом; виняток становлять неплатоспроможні кредитори та банки, щодо яких здійснюють процедуру виведення з ринку. Відповідальність за невиконання зобов'язань за такими кредитами покладається на рф як державу-окупанта. Ці гарантії поширюються лише на договори, укладені до початку тимчасової окупації або до 14 квітня 2014 року, і не діють щодо тих, хто вже на ці дати мав прострочення.

Суддя зупинився на врегулюванні заборгованості за майно, яке знищене чи пошкоджене внаслідок збройної агресії рф або розташоване на окупованих територіях чи територіях активних бойових дій. Він наголосив на принциповій різниці між двома механізмами, які передбачає Закон України «Про споживче кредитування».

Призупинення сплати: позичальник може подати відповідну заяву під час воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення чи скасування, а платежі поновлюються після отримання компенсації від держави або відновлення майна, але не пізніше ніж через 180 днів після завершення воєнного стану.

Анулювання боргу: позичальник має право вимагати його протягом 90 днів після припинення чи скасування воєнного стану, якщо знищене житло або автомобіль були єдиними для сім'ї, станом на 23 лютого 2022 року прострочення за кредитом не перевищувало семи днів, а кредит було взято на придбання автомобіля або на придбання, реконструкцію чи будівництво житла. У такому разі кредитор набуває право на компенсацію від держави в межах основної суми кредиту, а решта його втрат є упущеною вигодою, яку можна відшкодувати за рахунок держави-агресора.

Владислав Шипович долучився до заходу онлайн і виступив з доповіддю на тему «Судовий захист трудових прав внутрішньо переміщених осіб».

Суддя розповів про чинне правове регулювання трудових відносин із ВПО та практику Верховного Суду у справах цієї категорії. Він зазначив, що відповідно до ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від місця проживання, а ст. 26 цього Кодексу передбачає, що при прийнятті на роботу ВПО випробування не встановлюється.

Учасники заходу обговорили положення чинного Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», зокрема положення ст. 7, які надають ВПО право, у зв’язку з неможливістю продовження роботи за трудовим договором за попереднім місцем проживання, припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання ВПО заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору. Датою припинення трудового договору в цьому разі є день, наступний за днем подання відповідної заяви.

Крім того, доповідач звернув увагу, що 22 жовтня 2026 року набирає чинності новий Закон України від 1 липня 2026 року № 4924-IX «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Захід організувала Національна школа суддів України у співпраці з БО «Благодійний фонд „Право на захист“».

Верховний Суд