З метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя в частині належного фінансування та умов для функціонування судів, органів та установ системи правосуддя у 2027 році, ВРП 27 серпня 2026 року ухвалила публічне звернення до КМУ та Міністерства фінансів України.

Наводимо повний текст публічного звернення, затвердженого рішенням ВРП від 27.08.2026 № 1760/0/15-26:

ПУБЛІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ

до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною третьою статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідні повноваження Вищої ради правосуддя передбачені частиною першою статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

1. Міжнародні стандарти

Фінансове забезпечення судової влади є складовою гарантій її незалежності та необхідною передумовою ефективного здійснення правосуддя. Відповідно до Висновку № 28 (2025) Консультативної ради європейських суддів належне фінансування судової влади є визначальним чинником забезпечення її незалежності, доступності правосуддя та реалізації права на розгляд справи упродовж розумного строку. Недостатній рівень фінансування системи правосуддя та неналежний рівень винагороди суддів, як зазначено у цьому Висновку, зумовлюють виникнення вакантних суддівських посад, ускладнюють добір та утримання кваліфікованих кадрів, спричиняють накопичення нерозглянутих справ і підвищене навантаження на суддів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на якість здійснення правосуддя.

Згідно з Контрольним показником 6.2.2 Індикатора 6.2 «Призначення голів судів, а також винагорода суддів та їх бюджет не впливають на незалежність суддів», визначеного за результатами П’ятого раунду моніторингу в межах Стамбульського плану дій з боротьби проти корупції (https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2025/09/uk...), бюджетне фінансування, що виділяється судовій владі, має становити не менше 90 % від суми, запитаної судовими органами (або менший обсяг – за умови визнання його достатнім судовими органами), а також має бути забезпечена можливість безпосередньої участі представників судової влади у розгляді бюджету системи правосуддя в парламенті або відповідному парламентському комітеті.

Доречно зауважити, що невідповідність фактичного фінансування зазначеному контрольному показнику має стійкий характер. За результатами оцінки України в рамках Стамбульського плану дій встановлено, що у 2022 році з Державного бюджету України судовій владі було виділено лише 63 % запитаної нею суми, що визнано недостатнім для належного функціонування системи правосуддя у звітному періоді; представники судової влади не мали можливості безпосередньої участі в розгляді відповідного бюджету в бюджетному комітеті Верховної Ради України, а лише можливість повідомити про свої потреби, що також не відповідає встановленому стандарту.

Згідно з Оглядом системи правосуддя України, підготовленим Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECР, 2026; https://www.oecd.org/en/publications/oecd-justice-review-of-ukraine_7fb8...), проблема недостатнього фінансування судової влади зберігається. За даними ОЕСР, фактичні бюджетні потреби судової системи України було забезпечено на 63,4 % у 2022 році, 51,4 % – у 2023 році та 57 % – у 2024 році. Водночас, незважаючи на збільшення фінансування у 2025 році, бюджет судової влади покривав лише орієнтовно 61 % її операційних потреб, що свідчить про збереження системного розриву між обсягом необхідного та фактично забезпеченого фінансування.

Наведені дані свідчать, що протягом кількох років поспіль рівень фінансового забезпечення судової влади України залишається нижчим від обсягу, який відповідає орієнтовному показнику у 90 %, визначеному Стамбульським планом дій з боротьби проти корупції, що вказує на необхідність подальшого посилення фінансової спроможності судової системи.

Ураховуючи наведене, фінансування судової влади набуває значення не лише як умова забезпечення її поточної діяльності, а й як ресурсна передумова виконання державою зобов’язань у сфері верховенства права та судової реформи, визначених передусім у межах переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу.

Після завершення двостороннього скринінгу законодавства Україна та Європейський Союз 15 червня 2026 року відкрили переговори за кластером 1 «Основи» (Fundamentals). До нього, зокрема, належать глава 23 «Судова влада та основоположні права» та глава 24 «Юстиція, свобода та безпека». Європейський Союз визначив проміжні критерії для кластера та окремих глав. Саме кластер 1 має особливий статус у переговорному процесі: він відкривається першим і закривається останнім, а його прогрес визначатиме загальний темп переговорів.

Отже, переговорний процес щодо вступу України до Європейського Союзу перейшов до етапу практичної реалізації визначених переговорною рамкою критеріїв та відповідних реформ.

У межах виконання зобов’язань за кластером 1 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 року № 475-р було схвалено Дорожню карту з питань верховенства права, яка є одним із ключових документів, що визначають реформування у межах глав 23 і 24 acquis Європейського Союзу.

Водночас Дорожня карта з питань верховенства права не обмежується нормативними змінами, її заходи охоплюють з-поміж іншого суддівське врядування, фінансове та кадрове забезпечення судів, ефективність правосуддя, цифровізацію, розвиток судової інфраструктури тощо.

Постійне забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя належними фінансовими та людськими ресурсами, забезпечення конкурентного рівня суддівської винагороди для суддів та заробітної плати для працівників апарату судів, інших органів та установ системи правосуддя з урахуванням навантаження, значущості та відповідальності роботи визначено одним із заходів Дорожньої карти з питань верховенства права, який підлягає виконанню на постійній основі.

Важливо звернути увагу, що ОЕСР у зазначеному вище Огляді розглядає Дорожню карту з питань верховенства права як інструмент європейської інтеграції та основу для послідовного планування й моніторингу реформ у сфері правосуддя до ухвалення нової загальної стратегії розвитку системи правосуддя. ОЕСР рекомендує використовувати Дорожню карту з питань верховенства права для визначення послідовності реформ, управління ризиками, пов’язаними з бюджетними асигнуваннями, та узгодження розподілу ресурсів із визначеними цілями функціонування системи правосуддя.

Реалізація визначених Дорожньою картою з питань верховенства права заходів потребує відповідного ресурсного забезпечення, у тому числі фінансування видатків, пов’язаних із функціонуванням та розвитком судової системи, зокрема у частині її кадрового забезпечення, судової інфраструктури, цифровізації правосуддя, судового управління та інших напрямів реформування системи правосуддя. Достатність, стабільність і передбачуваність бюджетного забезпечення є необхідною умовою належного та послідовного виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань у сфері верховенства права.

2. Потреба у фінансовому забезпеченні судів, органів та установ системи правосуддя на 2027 рік

У межах підготовки Бюджетної декларації на 2027–2029 роки Міністерство фінансів України у листі від 3 лютого 2026 року № 04110-08-2/3220 зауважило головним розпорядникам коштів державного бюджету, що підтримка міжнародними партнерами України дає можливість у поточній ситуації забезпечувати фіскальну консолідацію. З метою концентрації обмежених фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах головні розпорядники під час підготовки пропозицій на середньострокову перспективу мають чітко визначити цілі державної політики та виокремити найважливіші завдання, на виконання яких спрямовуватимуться бюджетні програми.

Крім того, за інформацією, розміщеною на вебсайті Міністерства фінансів України, під час розроблення проєкту бюджету міністерство керується, зокрема, принципом «бюджет розрахований на майбутнє зростання», який полягає в тому, що основні бюджетні параметри розраховані на найближчі три роки з прогнозом на поступове зростання та відновлення економіки.

Кабінет Міністрів України постановою від 17 червня 2026 року № 793 схвалив Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки (далі – Бюджетна декларація), згідно з якою у межах державної політики у сфері верховенства права
у 2027–2029 роках на шляху європейської інтеграції зусилля Уряду України будуть спрямовані на продовження реформи сектору правосуддя відповідно до взятих Україною зобов’язань, актів права Європейського Союзу і кращих міжнародних практик з урахуванням воєнного та післявоєнного стану, зокрема на:

посилення інституційної спроможності судів та інших органів системи правосуддя шляхом оптимізації мережі місцевих загальних судів з урахуванням адміністративно-територіального устрою, навантаження на суди, оптимальної кількості суддів у судах; імплементації результатів функціонального аудиту з питань усунення дублювання повноважень та розмежування компетенції між органами системи правосуддя;

укомплектування складу суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, апеляційних та місцевих судів на основі удосконалених механізмів відбору суддів;

забезпечення функціонування Спеціалізованого окружного адміністративного суду та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду;

оптимізацію функціонування органів суддівського врядування та самоврядування, зокрема шляхом розмежування їхніх повноважень, реорганізації (за необхідності) на основі проведеного аудиту;

забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі – ЄСІКС), використання її спроможностей для забезпечення єдності судової практики та адміністрування судової системи тощо.

Листом Міністерства фінансів України від 29 липня 2026 року
№ 04110-08-6/21375 (далі – інструктивний лист Міністерства фінансів України) головним розпорядникам коштів державного бюджету, зокрема системи правосуддя, доведено інструкції з підготовки бюджетних запитів і граничні показники видатків на 2027–2029 роки.

З метою формування пропозицій щодо належного забезпечення потреб судової влади у 2027 році Вища рада правосуддя 5 серпня 2026 року звернулася до головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя стосовно проблемних питань їхнього фінансового забезпечення з огляду на граничні обсяги видатків на 2027 рік, доведені Міністерством фінансів України.

Результати опрацювання граничних показників видатків державного бюджету на 2027 рік та інформації головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя засвідчили недостатність запропонованих обсягів їхнього фінансування у 2027 році.

2.1. Вища рада правосуддя

Міністерством фінансів України Вищій раді правосуддя доведено граничний обсяг видатків на 2027 рік у сумі 376 004,9 тис. грн, з-поміж яких не передбачено видатки розвитку (капітальні видатки).

За результатами визначення потреби у фінансових ресурсах для виконання Вищою радою правосуддя покладених на неї повноважень встановлено, що доведений обсяг бюджетних видатків не забезпечує її потреб у повному обсязі.

Загальна додаткова потреба Вищої ради правосуддя у видатках на 2027 рік для забезпечення належного виконання законодавчо визначених повноважень, безперервності її діяльності та створення відповідних організаційних і матеріальних умов для функціонування конституційного органу становить 198 612,8 тис. грн, із них на:

оплату праці – 126 437,9 тис. грн, зокрема не забезпечено видатки для виплати у повному обсязі винагороди, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпусток під час звільнення членів Вищої ради правосуддя з урахуванням змін, внесених Законом України від 9 червня 2026 року № 4905-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про Вищу раду правосуддя” щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв’язків судді» (далі – Закон № 4905-IX), а також премій працівникам патронатної служби, місячної премії та премії за результатами щорічного оцінювання, які є складовими варіативної заробітної плати державного службовця;

нарахування на оплату праці – 21 677,8 тис. грн для сплати єдиного соціального внеску;

оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 5861,7 тис. грн з урахуванням тарифів і цін станом на момент підготовки потреби без зміни обсягів споживання. До зазначеної потреби, зокрема, включено видатки на оплату відповідних послуг у приміщенні, орендованому для розміщення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя;

інші видатки споживання – 2805,9 тис. грн для сплати судового збору, внеску на підтримку працевлаштування людей з інвалідністю та виконання судових рішень;

видатки розвитку – 41 829,5 тис. грн, на виконання робіт із капітального ремонту адміністративної будівлі на вул. Тарасівській, 15-А, а саме фасадних та оздоблювальних робіт, установлення систем вентиляції і кондиціювання, структурної кабельної мережі, системи контролю доступу та пожежної сигналізації, з урахуванням продовження строків виконання таких робіт (21 341,3 тис. грн), а також на придбання сервера, мережевого обладнання, комп’ютерної техніки, джерел безперебійного живлення серверної кімнати й іншого обладнання та предметів довгострокового користування
(20 488,2 тис. гривень).

2.2. Верховний Суд

Верховний Суд у відповідь на звернення Вищої ради правосуддя надіслав копію бюджетного запиту на 2027–2029 роки за бюджетною програмою 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом», зауваживши на такому.

Міністерством фінансів України граничні показники видатків на оплату праці суддів розраховано із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень. Водночас Верховний Суд наголошує, що під час формування показників Державного бюджету України обов’язковому застосуванню підлягають положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зі змінами, внесеними Законом № 4905-IX, а саме: до базового розміру посадового окладу судді має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного року, який на 2027 рік становить 3691 гривню.

Отже, доведені Міністерством фінансів України граничні показники видатків не забезпечують необхідного фінансування для реалізації передбачених законом гарантій незалежності суддів.

Зважаючи на зазначені законодавчі вимоги, Верховний Суд сформував бюджетний запит на 2027–2029 роки з урахуванням збільшення видатків загального фонду на суддівську винагороду на 571 102,1 тис. грн для забезпечення видатків, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3691 гривні.

З огляду на викладене, Верховний Суд висловлює прохання забезпечити під час підготовки проєкту Державного бюджету України на 2027 рік видатки за бюджетною програмою 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом» з урахуванням вимог законодавства щодо розміру суддівської винагороди у загальній сумі 3 236 570,3 тис. грн (за загальним фондом –
2 519 174,5 тис. грн та спеціальним фондом – 717 395,8 тис. грн), із них:

оплата праці – 2 231 272,2 тис. грн за загальним фондом державного бюджету та 139 773,7 тис. грн за спеціальним фондом державного бюджету;

нарахування на оплату праці – 262 668,8 тис. грн за загальним фондом державного бюджету та 48 260,7 тис. грн за спеціальним фондом державного бюджету;

комунальні послуги та енергоносії – 24 469,8 тис. грн за загальним фондом державного бюджету та 47 508,1 тис. грн за спеціальним фондом державного бюджету;

інші видатки споживання – 763,7 тис. грн за загальним фондом державного бюджету та 149 813,2 тис. грн за спеціальним фондом державного бюджету;

видатки розвитку – 332 040,1 тис. грн за спеціальним фондом державного бюджету.

Структура видатків бюджету Верховного Суду за бюджетною програмою 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом» загальною сумою
3 236 570,3 тис. грн відображає об’єктивні потреби Верховного Суду, необхідні для забезпечення сталого функціонування та ефективного виконання функцій найвищого судового органу в системі судоустрою України.

За рахунок відповідних коштів загального та спеціального фондів бюджету Верховного Суду на 2027 рік буде гарантовано належне фінансове забезпечення видатків на оплату праці з урахуванням обов’язкових законодавчих змін щодо розміру суддівської винагороди та створення необхідної матеріально-технічної бази суду для досягнення цілі державної політики зазначеної бюджетної програми – забезпечення кожному права на справедливий суд, сталості та єдності судової практики у порядок і спосіб, визначені процесуальним законодавством.

Водночас Верховний Суд також зауважив на необхідності врахування на 2027 рік додаткової потреби за загальним фондом бюджету у сумі 7232,5 тис. грн за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання судових рішень, які набрали законної сили за позовами суддів, та уникнення ризиків блокування рахунків органами Державної казначейської служби України відповідно до пункту 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

2.3. Вищий антикорупційний суд

Доведений Міністерством фінансів України граничний обсяг поточних видатків Вищого антикорупційного суду становить 509 966,8 тис. грн, тобто на рівні 2026 року.

Водночас запропонований обсяг видатків є недостатнім для належного функціонування Вищого антикорупційного суду у 2027 році та потребує збільшення відповідно до розрахованої судом додаткової потреби.

Загальна додаткова потреба у видатках за бюджетною програмою 0851010 «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (далі – КПКВК 0851010) та за бюджетною програмою 0851020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду» (далі – КПКВК 0851020) на 2027 рік становить 519 982,0 тис. грн (337 777,8 тис. грн – на поточні видатки та 182 204,2 тис. грн – на капітальні видатки; у розрізі бюджетних програм: 393 768,0 тис. грн за КПКВК 0851010 та 126 214,0 тис. грн за КПКВК 0851020), з яких:

оплата праці – 216 700,0 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 137 200,0 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 79 500,0 тис. грн);

нарахування на оплату праці – 56 293,0 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 37 493,0 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 18 800,0 тис. грн);

оплата комунальних послуг та енергоносіїв – 13 176,5 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 9693,5 тис. грн для оплати відповідних послуг у трьох адміністративних будівлях суду, за КПКВК 0851020 – 3483,0 тис. грн для оплати відповідних послуг у двох адміністративних будівлях суду);

інші видатки споживання – 51 608,3 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 44 547,3 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 7061,0 тис. грн);

видатки розвитку – 182 204,2 тис. грн, з яких за КПКВК 0851010 – 164 834,2 тис. грн (19 500,0 тис. грн на капітальний ремонт адміністративної будівлі, 13 298,2 тис. грн на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, 56 000,0 тис. грн на придбання службових житлових приміщень для новопризначених суддів, 75 000,0 тис. грн на комплекс ІТ-інфраструктури для нової адміністративної будівлі та 1036,0 тис. грн на серверні накопичувачі, оперативну пам’ять, жорсткі диски тощо), за КПКВК 0851020 – 17 370,0 тис. грн (1230,0 тис. грн на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, 16 000,0 тис. грн на придбання службових житлових приміщень для новопризначених суддів та 140,0 тис. грн на жорсткі диски тощо).

В обґрунтування наведеної додаткової потреби Вищий антикорупційний суд зазначає, що відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України
від 17 червня 2026 року № 593-р та від 6 серпня 2026 року № 756-р Вищому антикорупційному суду передано адміністративну будівлю по вул. Митрополита Василя Липківського, 35 у м. Києві загальною площею 11 800 кв. метрів. Для розташування у 2027 році суду першої інстанції у переданій адміністративній будівлі необхідно провести комплекс робіт із капітального ремонту, придбати обладнання для облаштування залів судових засідань, локальних мереж і робочих місць працівників апарату, забезпечити відповідні видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, а також інших невідкладних платежів, необхідних для діяльності суду та здійснення судочинства.

Водночас після переїзду першої інстанції Вищого антикорупційного суду до адміністративної будівлі на вул. Митрополита Василя Липківського, 35
у м. Києві Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розпочне роботу в адміністративній будівлі за адресою: просп. Берестейський, 41 у м. Києві загальною площею 4286 кв. метрів. У зв’язку з чим виникає потреба у забезпеченні належного утримання прибудинкової території, службових приміщень, інженерних мереж, автономних джерел електроживлення, а також проведенні необхідних ремонтних робіт тощо.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на збільшення чисельності суддів першої та апеляційної інстанції Вищого антикорупційного суду збільшиться також кількість судових засідань, процесуальних документів та організаційних заходів, що потребуватимуть відповідного кадрового забезпечення. У зв’язку з цим Вищий антикорупційний суд визначив необхідність збільшення з 1 січня 2027 року штатної чисельності його апарату.

Зазначена додаткова потреба Вищого антикорупційного суду також враховує необхідність придбання для новопризначених суддів першої інстанції 14 службових житлових приміщень, а для новопризначених суддів апеляційної інстанції – 4 службових житлових приміщень, комп’ютерної та оргтехніки, модернізації наявного комп’ютерного обладнання.

Необхідність забезпечення відповідного фінансового ресурсу також зумовлена міжнародними зобов’язаннями України. Зокрема, відповідно до Листа про наміри від 2 липня 2026 року № 18324/0/2-26 (пункт 62 додатка до цього Листа) Україна поінформувала Міжнародний валютний фонд про забезпечення суду достатніми ресурсами для своєчасного та ефективного розгляду справ про корупцію на високому рівні.

Реалізація Стратегії Вищого антикорупційного суду на 2026–2028 роки, затвердженої рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду
від 20 листопада 2025 року № 1, та виконання заходів Дорожньої карти з питань верховенства права також передбачають подальшого розвитку інституційної спроможності Вищого антикорупційного суду.

2.4. Державна судова адміністрація України

За інформацією ДСА України, доведені граничні показники видатків державного бюджету на 2027–2029 роки відповідають обсягам, визначеним Бюджетною декларацією, та залишаються на рівні показників 2026 року. Однак зазначені обсяги не забезпечують фінансову потребу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів, необхідну для виконання покладених на неї повноважень та стабільного функціонування судів, органів і установ системи правосуддя.

Загальна потреба ДСА України у фінансових ресурсах на 2027 рік становить 50 663 653,6 тис. грн, тоді як граничними показниками передбачено 23 105 305,2 тис. грн, що становить 45,6 % від заявленої потреби (рівень забезпечення потреби на оплату праці та нарахування на неї становить 53,4 %, на виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя – 1 %, тоді як видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, інші поточні видатки та видатки розвитку граничними показниками не забезпечені взагалі).

За розрахунками ДСА України, загальна сума дефіциту її фінансових ресурсів як головного розпорядника бюджетних коштів на 2027 рік становить 27 558 348,4 тис. грн, з яких на:

оплату праці – 14 758 994,9 тис. грн (6 878 661,8 тис. грн на виплату суддівської винагороди, 1 580 159,4 тис. грн – грошового забезпечення військовослужбовців та 6 300 173,7 тис. грн – заробітної плати інших працівників);

нарахування на оплату праці – 5 210 650,6 тис. гривень.

Особливого значення в межах цього питання набуває недостатність коштів на виплату суддівської винагороди. У зв’язку зі змінами до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виникла додаткова потреба у фінансових ресурсах для забезпечення встановленого законом розміру суддівської винагороди та відповідних нарахувань на оплату праці, яка не врахована у доведених граничних обсягах повною мірою.

За рахунок доведених на 2027 рік граничних показників видатків за загальним та спеціальним фондами державного бюджету ДСА України забезпечила суддівською винагородою з нарахуваннями до неї фактичну кількість суддів станом на 1 липня 2026 року – 4525 суддів, спрямувавши на це 14 242 028,4 тис гривень. Водночас відповідно до кількості суддів у місцевих та апеляційних судах, визначеної рішенням Вищої ради правосуддя від 28 травня 2026 року № 1043/0/15-26, не забезпечено видатками суддівську винагороду та нарахування на неї для 2352 вакантних посад суддів, з яких 174 посади заплановано заповнити до кінця 2026 року, а решту – протягом 2027 року.

Не в повному обсязі забезпечено також видатки на оплату праці працівників апаратів судів, органів та установ у системі ДСА України. Доведені граничні показники дають змогу забезпечити фактичну чисельність працівників у кількості 23 560,5 осіб лише в частині посадових окладів, надбавок за вислугу років та за ранг. Нарахування на зазначені виплати передбачено на рівні 6 % фонду оплати праці за необхідних 22 %. Неврахованою залишається потреба у видатках на формування фонду преміювання працівників апаратів судів, виплату грошової допомоги під час надання щорічної основної оплачуваної відпустки відповідно до Закону України «Про державну службу» та інші складові фонду оплати праці, що призводить до дефіциту коштів за цим напрямом – 4 163 960,1 тис. гривень.

оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 854 403,0 тис. грн;

інші видатки споживання – 2 387 265,0 тис. грн;

видатки розвитку – 3 350 407,4 тис. гривень.

В умовах обмеженості запланованих видатків ДСА України змушена визначати пріоритетність фінансування та спрямовувати наявний ресурс, у тому числі кошти спеціального фонду державного бюджету, на першочергові видатки. Отже, забезпечення додаткової потреби у суддівській винагороді та оплаті праці працівників апаратів судів за рахунок доведених граничних показників видатків обмежує можливості фінансування інших напрямів, необхідних для належного функціонування судів, органів та установ системи правосуддя. Зокрема, у межах відповідного обсягу видатків немає змоги навіть частково передбачити кошти на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, придбання товарів і послуг, утримання й експлуатацію будівель та приміщень судів, матеріально-технічне забезпечення, розвиток та підтримку інформаційних систем, забезпечення належних умов оплати праці суддів і працівників апаратів судів, а також інші заходи, необхідні для належного і безперервного здійснення правосуддя.

Наведені розрахунки свідчать про системний характер недостатності фінансового забезпечення судової системи, за якого наявний ресурс не дає змоги одночасно забезпечити гарантований законом розмір суддівської винагороди, належний рівень оплати праці працівників апаратів судів, органів та установ системи ДСА України та фінансування інших видатків, необхідних для їхнього належного функціонування;

виконання рішень судів , які ухвалені на користь суддів, працівників апаратів судів, працівників органів і установ системи правосуддя – 996 627,5 тис. гривень.

Щодо зазначеного напряму видатків Вища рада правосуддя зазначає, що запропоновані видатки на 2027 рік для виконання таких рішень судів визначено в розмірі 10 000,0 тис. грн, що становить 1 % від потреби у видатках за зазначеним напрямом.

Відповідно до статті 129¹ Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Значне недофінансування судової влади створює перешкоди для виплати своєчасно та в повному обсязі заборгованості за рішеннями судів, ухваленими на користь суддів, працівників апаратів судів, працівників органів і установ системи правосуддя. Така ситуація не лише порушує права конкретних осіб, на користь яких ухвалено рішення, а й створює системний ризик підриву авторитету судової влади та довіри до держави як гаранта виконання власних зобов’язань. Належне фінансування відповідних видатків є не питанням доцільності, а безумовним обов’язком держави.

З огляду на зазначене ДСА України зауважує на необхідності під час формування показників Державного бюджету України на 2027–2029 роки врахувати повний обсяг фінансової потреби судової системи, зокрема з урахуванням положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», законодавства про державну службу, фактичної потреби у видатках на оплату праці працівників судових установ у системі ДСА України, а також видатків, необхідних для утримання матеріальної та інформаційної інфраструктури судів тощо.

Наголошено також, що питання фінансового забезпечення місцевих та апеляційних судів безпосередньо пов’язане з виконанням Україною євроінтеграційних зобов’язань у межах ініціативи Європейського Союзу Ukraine Facility та реалізацією Дорожньої карти з питань верховенства права, зокрема щодо забезпечення судової системи достатніми фінансовими та кадровими ресурсами.

2.5. Спеціалізований окружний адміністративний суд

За інформацією, наданою Спеціалізованим окружним адміністративним судом у бюджетному запиті на 2027–2029 роки, обсяг видатків за бюджетною програмою 0601010 «Здійснення правосуддя Спеціалізованим окружним адміністративним судом» на 2027 рік визначено в сумі 101 620,6 тис. грн за загальним фондом державного бюджету, з яких 79 075,2 тис. грн передбачено на оплату праці, 8661,9 тис. грн – на нарахування на оплату праці, 13 865,5 тис. грн – на придбання предметів, матеріалів, обладнання й інвентарю, а також 18,0 тис. грн – на оплату послуг (крім комунальних).

Зазначені видатки спрямовані на забезпечення виконання функцій та завдань Спеціалізованого окружного адміністративного суду.

Результативними показниками вказаної бюджетної програми на 2027 рік передбачено чисельність суддів у кількості 16 осіб та працівників – 2 особи, а також 2720 справ і матеріалів, які будуть розглянуті у Спеціалізованому окружному адміністративному суді.

На 2028 та 2029 роки загальний обсяг видатків для Спеціалізованого окружного адміністративного суду також визначено на рівні 101 620,6 тис. грн щороку.

2.6. Спеціалізований апеляційний адміністративний суд

У бюджетному запиті Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду на 2027–2029 роки видатки за бюджетною програмою 0651010 «Здійснення правосуддя Спеціалізованим апеляційним адміністративним судом» передбачено граничний обсяг видатків на 2027 рік у розмірі 53 882,0 тис. грн за загальним фондом державного бюджету (потреба суду у видатках на 2027 рік становить 182 858,7 тис. грн), з яких 42 125,2 тис. грн передбачено на оплату праці, 4702,5 тис. грн – на нарахування на оплату праці, 7047,3 тис. грн – на придбання предметів, матеріалів, обладнання й інвентарю, а також 7,0 тис. грн – на оплату послуг (крім комунальних).

Результативними показниками відповідної бюджетної програми на 2027 рік у межах граничного обсягу видатків передбачено чисельність суддів у кількості 8 посад та 3 посади працівників апарату (тоді як потреба суду становить 10 посад суддів та 60 посад працівників апарату), а також 2308 справ і матеріалів, які будуть розглянуті у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді.

За інформацією Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду, його загальна додаткова потреба у видатках на 2027 рік для забезпечення належного функціонування становить 128 976,7 тис. грн, із них на:

оплату праці – 48 379,6 тис. грн (9319,8 тис. грн на виплату суддівської винагороди та 39 059,8 тис. грн на заробітну плату працівників апарату суду);

нарахування на оплату праці – 9601,1 тис. грн;

видатки розвитку – 70 996,0 тис. грн для забезпечення видатків на придбання обладнання і предметів довгострокового користування
(16 396,0 тис. грн) та капітальний ремонт (54 600,0 тис. гривень).

2.7. Вищий суд з питань інтелектуальної власності

У бюджетній пропозиції Вищого суду з питань інтелектуальної власності на 2027–2029 роки передбачено видатки за двома бюджетними програмами – 0951010 «Здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності» (далі – КПКВК 0951010) та 0951020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого суду з питань інтелектуальної власності» (далі – КПКВК 0951020). Граничні показники видатків Вищого суду з питань інтелектуальної власності на 2027 рік становлять 2257,8 тис. грн (1856,7 тис. грн за КПКВК 0951010 та 401,1 тис. грн за КПКВК 0951020).

Пропозиції Вищого суду з питань інтелектуальної власності щодо додаткового обсягу видатків на 2027 рік для забезпечення його належного функціонування становлять 392 387,3 тис. грн (273 555,1 тис. грн за КПКВК 0951010 та 118 832,2 тис. грн за КПКВК 0951020), із них на:

оплату праці – 155 559,5 тис. грн за КПКВК 0951010 та 61 551,1 тис. грн за КПКВК 0951020 (для забезпечення виплати суддівської винагороди 30 суддям та заробітної плати 219 працівникам апарату суду);

нарахування на оплату праці – 34 223,1 тис. грн за КПКВК 0951010 та 13 541,2 тис. грн за КПКВК 0951020;

інші видатки споживання – 14 569,6 тис. грн за КПКВК 0951010 та 7582,9 тис. грн за КПКВК 0951020 для забезпечення видатків на придбання необхідних предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, а також оплату послуг (крім комунальних);

видатки розвитку – 69 202,9 тис. грн за КПКВК 0951010 та 36 157,0 тис. грн за КПКВК 0951020 для забезпечення видатків на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, а також капітального ремонту.

З огляду на те, що Спеціалізований окружний адміністративний суд, Спеціалізований апеляційний адміністративний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності перебувають на етапі формування, то під час бюджетного планування їхнього фінансування важливо послідовно враховувати видатки, необхідні для забезпечення подальшого функціонування цих судів та здійснення ними правосуддя.

3. Проблемні питання фінансового забезпечення потреб судової гілки влади

Європейська інтеграція України та реалізація визначених державою завдань на шляху до членства в Європейському Союзі зумовлюють необхідність зміцнення інституційної спроможності та незалежності судової влади.

Здійснення судами конституційної функції правосуддя потребує достатнього, стабільного та передбачуваного фінансового забезпечення. Відповідність обсягу наявного ресурсу фактичним потребам судової системи є необхідною передумовою безперервного здійснення правосуддя, реалізації права на судовий захист та виконання судами визначених законом повноважень, зокрема в період дії воєнного стану.

За таких обставин фінансове забезпечення судової влади важливо формувати з урахуванням як поточних, так і середньострокових потреб системи правосуддя. Середньострокове бюджетне планування на 2027–2029 роки має забезпечувати завчасне визначення відповідних потреб, їх обґрунтоване врахування під час формування державного бюджету та належне ресурсне забезпечення завдань, покладених на судову владу.

Зважаючи на викладене, Вища рада правосуддя наголошує на необхідності послідовного та системного підходу до фінансового забезпечення судової влади під час формування Державного бюджету України на 2027 рік та бюджетного планування на 2028, 2029 роки. Разом із тим обсяг передбачених видатків має відповідати обґрунтованим потребам судової системи та забезпечувати належні передумови для гарантування її незалежності, доступу до правосуддя і його безперервного здійснення судами.

3.1. Суддівська винагорода

Конституційна гарантія належного фінансового забезпечення судової влади, визначена статтею 130 Конституції України, перебуває у безпосередньому взаємозв’язку з гарантіями незалежності суддів, адже матеріальне забезпечення судді є складовою його статусу та однією з об’єктивних гарантій його незалежності. У зв’язку з цим питання визначення суддівської винагороди віднесено до предмета спеціального законодавчого регулювання.

Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено імперативне правило: «Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами». Частиною другою, третьою цієї статті визначено склад суддівської винагороди та порядок визначення базового розміру посадового окладу судді.

Починаючи із 2021 року, закони України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачають окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення базового посадового окладу судді – 2102 грн (дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, установленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року). Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установлено на рівні, передбаченому станом на 31 грудня 2025 року (тобто у розмірі 2102 гривні).

Отже, з 2021 року для визначення базового розміру посадового окладу судді застосовувався «окремий прожитковий мінімум», а не фактичний прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного року (2021 рік – 2270 грн, 2022 рік – 2481 грн, 2023 рік – 2684 грн, 2024 і 2025 роки – 3028 грн, 2026 рік – 3328 гривень).

Вища рада правосуддя з моменту запровадження такої практики з боку держави неодноразово наголошувала представникам законодавчої та виконавчої гілок влади на хибності такого підходу. Адже «замороження» суддівської винагороди впродовж 2021–2026 років на рівні 2020 року в умовах повномасштабної війни, інфляції та зростання вартості життя не враховує істотних соціально-економічних змін та не відповідає необхідності забезпечення належного рівня суддівської винагороди.

Водночас Законом № 4905-IX частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено положенням, відповідно до якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Закон № 4905-IX набрав чинності 25 червня 2026 року і його положення не передбачають будь-якого відкладення застосування внесених ним змін до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

19 серпня 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань правової політики затвердив роз’яснення щодо застосування окремих положень частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (https://kompravpol.rada.gov.ua/uploads/documents/35685.pdf), у яких зазначено, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений в розмірі 3328 гривень. Відтак, станом на дату набрання чинності Законом № 4905-ІХ Конституція України та закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прожитковий мінімум» визначають використання виключно цієї суми для визначення базового розміру посадового окладу судді. Будь-який інший розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб або будь-яка інша вартісна величина, у тому числі «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», не може застосовуватися для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Комітет наголосив на зобов’язанні Кабінету Міністрів України вирішити питання забезпечення головних розпорядників бюджетних коштів органів та установ судової влади у 2026 році фінансовим ресурсом, необхідним та достатнім для виплати суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на дату набрання чинності Законом № 4905-ІХ становить 3328 грн, а також забезпечити розробку проєкту Державного бюджету України на 2027 та наступні бюджетні роки з урахуванням потреби видатків органів та установ судової влади на виплату суддівської винагороди, розрахованої з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого для цієї соціальної і демографічної групи населення бюджетними деклараціями та проєктами законів про Державний бюджет України на 2027 та наступні бюджетні роки.

Після внесення відповідних змін до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно із Законом № 4905-IX органи та установи системи правосуддя зверталися до уповноважених представників Кабінету Міністрів України щодо реалізації положень Закону № 4905-IX та забезпечення для цього додаткової потреби у видатках державного бюджету, зокрема за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету.

З метою врегулювання питання реалізації у 2026 році положень Закону № 4905-IX ДСА України 26 червня 2026 року звернулася до Міністерства фінансів України із листом № 11-13497/26 щодо потреби в додаткових коштах загального фонду державного бюджету на суму 2527,1 млн гривень. У листі від 10 липня 2026 року № 11-14373/26 ДСА України запропонувала Міністерству фінансів України збільшити видатки спеціального фонду за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» на суму 1265,4 млн грн за рахунок понадпланових надходжень від судового збору та залишку коштів спеціального фонду на початок року.

Вища рада правосуддя рішенням від 14 липня 2026 року № 1432/0/15-26 ухвалила публічне звернення до Президента України, Кабінету Міністрів України про необхідність дотримання Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо належного фінансування судів і висловила прохання:

забезпечити дотримання Конституції України та виконання частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими встановлено, що для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

сприяти у вирішенні питання перерозподілу коштів спеціального фонду Державного бюджету України головних розпорядників бюджетних коштів для забезпечення виплати суддівської винагороди та нарахування на неї за загальним фондом Державного бюджету України;

ініціювати питання про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із метою виділення додаткових бюджетних коштів для покриття додаткової потреби на оплату праці та нарахувань на неї в судах і органах системи правосуддя.

Водночас у листі від 13 серпня 2026 року № 1676/0/9-26 до Прем’єр-міністра України Вища рада правосуддя з-поміж іншого зауважила, що з 25 червня 2026 року для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для відповідної соціальної і демографічної групи населення, у розмірі 3328 гривень. У листі Вища рада правосуддя підтримала позицію Ради суддів України щодо необхідності невідкладного фінансового забезпечення судової влади для реалізації Закону № 4905-IX (рішення Ради суддів України від 21 липня 2026 року № 28) та зазначила про необхідність вжиття органами виконавчої влади в межах установлених законом повноважень усіх передбачених законодавством заходів для забезпечення виплати суддівської винагороди у визначеному законом розмірі.

Такий підхід, на переконання Вищої ради правосуддя, відповідає статті 130 Конституції України, висновкам Конституційного Суду України щодо фінансового забезпечення судової влади як складової гарантій її незалежності (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 та інші), а також узгоджується з європейськими стандартами, відповідно до яких матеріальне забезпечення суддів та належні умови здійснення ними повноважень є важливими гарантіями незалежного, неупередженого та ефективного здійснення правосуддя.

Зазначені юридичні позиції виходять із розмежування нормативного регулювання суддівської винагороди та її бюджетного забезпечення. Склад і розмір суддівської винагороди визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним законом, тоді як її фінансування здійснює держава відповідно до бюджетного законодавства. До того ж бюджетне регулювання не може змінювати встановлений спеціальним законом зміст гарантій суддівської винагороди.

Міністерство фінансів України стосовно реалізації у 2026 році положень Закону № 4905-IX в частині змін до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у листах від 15 липня 2026 року № 08020-09-6/19932 та
від 24 серпня 2026 року № 08020-01-4/24002 повідомило про неможливість здійснення відповідних видатків понад бюджетні призначення, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зауваживши, що питання фінансового забезпечення реалізації положень Закону № 4905-IX буде розглядатися під час підготовки проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2027 рік».

Незважаючи на це, інструктивним листом Міністерства фінансів України для головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя визначено під час розподілу на 2027 рік граничних показників видатків за загальним фондом та обсягу надходжень за спеціальним фондом забезпечити видатками на суддівську винагороду фактичну чисельність суддів станом на 1 серпня 2026 року відповідно до показників, визначених у Бюджетній декларації                          на 2027–2029 роки.

Бюджетна декларація, враховуючи можливості державного бюджету, передбачає, що обсяг видатків на оплату праці працівників державних органів та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується, зокрема для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишається на рівні 2026 року.

Фактично Міністерство фінансів України декларує продовження у 2027 році практики застосування окремого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується до базового посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні, ігноруючи необхідність формування показників Державного бюджету України на 2027 рік з урахуванням положень частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 4905-IX, за змістом якої до базового розміру посадового окладу судді у 2027 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного року, який згідно з Бюджетною декларацією у 2027 році має становити 3691 гривню.

Вища рада правосуддя у листі від 29 червня 2026 року № 12657/0/9-26 до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики з-поміж іншого наголошувала про необхідність виключення положення з Бюджетної декларації щодо збереження у середньостроковій перспективі розрахункової величини, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2026 року. Крім того, Вища рада правосуддя зауважила, що закони України про Державний бюджет України на відповідні роки мають враховувати вимоги статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що забезпечить єдиний законодавчий підхід до визначення суддівської винагороди, правову визначеність, належне бюджетне планування та дотримання конституційних гарантій незалежності судової влади.

Однак Міністерство фінансів України не забезпечило виконання взятого на себе зобов’язання щодо відшукання шляхів забезпечення у 2027 році потреби органів та установ системи правосуддя у видатках на виплату суддівської винагороди у розмірі, визначеному відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 4905-IX. Зокрема, визначені у граничних показниках видатків на 2027 рік обсяги фінансового ресурсу не враховують потреби у коштах, необхідних для реалізації положень Закону № 4905-IX.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя наполягає на необхідності забезпечення Урядом України узгодженості фінансових показників головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя з положеннями частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 4905-IX та визначення достатнього обсягу бюджетних асигнувань, необхідних для виплати суддівської винагороди в установленому законом розмірі, як у 2026 році, так і під час підготовки проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2027 рік». Бюджетне планування має здійснюватися з урахуванням законодавчо визначеного порядку обчислення суддівської винагороди, а не шляхом збереження застосування окремого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого для визначення базового розміру посадового окладу судді, що не відповідає вимогам частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 4905-IX. Належне фінансове забезпечення судової влади повинно розглядатися як обов’язок держави та необхідна умова забезпечення незалежного, неупередженого й ефективного здійснення правосуддя, у зв’язку з чим відповідні положення Державного бюджету України на 2026 та наступні роки мають відповідати вимогам Конституції та законів України.

Водночас до Вищої ради правосуддя надходять численні звернення судів щодо забезпечення виплати суддівської винагороди у розмірі, визначеному з урахуванням змін, внесених Законом № 4905-IX до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переважна більшість яких адресується також Кабінетові Міністрів України та Міністерству фінансів України.

Зазначені звернення свідчать про те, що питання фінансового забезпечення передбаченого законом розміру суддівської винагороди має не лише нормативний, а й практичний характер та потребує належного врегулювання з боку держави. Адже достатнє та стабільне фінансове забезпечення виплати суддівської винагороди в порядку та розмірі, визначеному законом, безпосередньо пов’язане зі спроможністю судової системи зберігати кадровий потенціал, належним чином виконувати свої конституційні функції та забезпечувати ефективний доступ до правосуддя.

У контексті окресленого варто також зазначити, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів. Частина перша статті 12² цього Закону встановлює, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, а частина друга цієї статті прямо визначає, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Ці положення мають особливе значення для забезпечення демократичної стійкості держави, адже судова система є одним із фундаментальних стовпів незалежності, демократії та верховенства права в Україні, оскільки саме суди забезпечують захист прав і свобод людини. Тому збереження спроможності судової влади повноцінно здійснювати правосуддя в умовах повномасштабної війни є не лише питанням належного функціонування окремої гілки влади,
а й важливою передумовою збереження демократичного устрою та правової держави.

Фактичні показники роботи судів підтверджують спроможність судової системи виконувати ці функції навіть в умовах війни. За інформацією ДСА України, до місцевих та апеляційних судів, які здійснювали правосуддя: у 2022 році надійшло 2 791 764 справи і матеріали, а розглянуто 2 898 032, що становило 103,8 % від кількості справ і матеріалів, що надійшли у звітному році (https://dsa.court.gov.ua/dsa/pres-centr/general/1384015/); у 2023 році –                                4 352 083 справи і матеріали, розглянуто 4 193 526 справ і матеріалів, тобто 96,4 % від надходження (https://surl.li/ymmtvq); у 2024 році – 4 422 806 справ і матеріалів, розглянуто 4 295 648 справ і матеріалів, що становить 97 % від надходження (https://surl.li/qwoaxp); у 2025 році – 4 817 990 справ і матеріалів, розглянуто 4 532 383 справи і матеріали, що становить 94 % від надходження (https://surl.li/nvrgtv).

Отже, упродовж 2022–2025 років судова система України, попри повномасштабну збройну агресію, безпекові ризики, зміну територіальної підсудності окремих судів та значне судове навантаження, забезпечує здійснення правосуддя та розгляд мільйонів справ щороку, що підтверджує її високу інституційну стійкість та спроможність безперервно виконувати конституційні функції навіть в умовах воєнного стану. Зростання обсягів судового навантаження впродовж останніх років дають підстави очікувати продовження цієї тенденції у 2026–2027 роках, що потребуватиме належного кадрового, організаційного та фінансового забезпечення судової системи.

За таких умов питання конкурентного та належного рівня суддівської винагороди набуває особливого значення для збереження кадрового потенціалу судової системи.

У цьому контексті доречно зазначити, що в межах реалізації положень частини другої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та повноважень Вищої ради правосуддя, визначених статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», щодо ухвалення рішення про звільнення судді з посади, Вища рада правосуддя за результатами розгляду заяв суддів про звільнення з посади за власним бажанням протягом 2025 року ухвалила 12 відповідних рішень, а протягом 2026 року (станом на 27 серпня 2026 року) – 4 рішення.

Рівень суддівської винагороди та стан дотримання державою гарантій незалежності суддів у цій частині можуть бути серед чинників, які впливають на внутрішнє рішення судді щодо продовження перебування на посаді.

Належний рівень суддівської винагороди є одним із важливих чинників, що впливає на привабливість суддівської професії, можливість залучення і утримання кваліфікованих кадрів.

Якщо за основу брати «штучний прожитковий мінімум», встановлений для визначення суддівської винагороди, то критичним є базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 63 060 грн (30 х 2102 гривень). Разом із тим, на посади суддів місцевих судів нерідко призначаються фахівці, які лише розпочинають діяльність у статусі судді, їх призначення може передбачати зміну місця проживання, переїзд до іншого населеного пункту та додаткові витрати, зокрема на оренду житла. Водночас місцеві суди щоденно забезпечують безпосередній доступ громадян до правосуддя та працюють в умовах значного навантаження, що підсилює значення належного і конкурентного рівня суддівської винагороди для підтримання стабільності суддівського корпусу та запобігання відтоку суддів.

Для порівняння, за інформацією Міністерства фінансів України, у червні 2026 року середній розмір нарахованої заробітної плати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, становив 107,2 тис. грн, в Антимонопольному комітеті України –
98,4 тис. грн, у Національному агентстві з питань запобігання корупції –
97,9 тис. грн, в Апараті Верховної Ради України – 96,4 тис. грн, у Рахунковій палаті – 94,5 тис. гривень.

Крім того, важливо зазначити, що одним із пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2027–2029 роки Вища рада правосуддя визначила заповнення вакантних посад суддів у місцевих та апеляційних судах, завершення розпочатих процедур добору та конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, а також забезпечення належної кадрової спроможності судової системи.

За результатами розгляду консультативного висновку ДСА України щодо визначення кількості суддів у місцевих, апеляційних судах на 2026 рік, надісланого листом ДСА України від 13 травня 2026 року № 8-10383/26 (далі – консультативний висновок), Вища рада правосуддя рішенням від 28 травня 2026 року № 1043/0/15-26 визначила на 2026 рік кількість суддів у місцевих та апеляційних судах згідно з додатками 1–6 до консультативного висновку. Відповідно кількість суддів у місцевих та апеляційних судах на 2026 рік визначено на рівні 6880 посад.

За інформацією ДСА України, відповідно до кількості суддів у місцевих та апеляційних судах, визначеної рішенням Вищої ради правосуддя від 28 травня 2026 року № 1043/0/15-26, за рахунок доведених на 2027 рік граничних показників видатків не забезпечено виплату суддівської винагороди та нарахувань на неї для 2352 вакантних посад суддів, з яких 174 посади заплановано заповнити до кінця 2026 року, а решту – протягом 2027 року.

Запропонована у консультативному висновку кількість суддів на 2026 рік в апеляційних судах (1145 посад) сформована в межах фактичної кількості суддів станом на 31 грудня 2025 року та кількості посад суддів, на які оголошено конкурс рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а в місцевих судах (5735 посад) – у межах фактичної кількості суддів станом на 31 грудня 2025 року та кількості посад суддів, на які оголошено добір рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24.

Нормативна кількість суддів місцевих та апеляційних судів на 2026 рік, розрахована ДСА України відповідно до нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення судів, Методики розрахунку прогнозованої кількості справ судів першої та апеляційної інстанцій і Методики розрахунку чисельності суддів судів першої та апеляційної інстанцій, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2025 року № 2015/0/15-25, з урахуванням офіційної статистичної звітності судів  за 2021–2025 роки, становить 11 539 посад.

З урахуванням викликів, які постали перед Україною в умовах воєнного стану, ДСА України запропонувала поетапне наближення визначеної кількості суддів до нормативного показника шляхом поступового впровадження Нормативів кадрового забезпечення судів упродовж 2026–2028 років. У 2027 і 2028 роках пропонується продовжити поетапне збільшення визначеної кількості суддів шляхом наближення до нормативного рівня з урахуванням даних щодо судового навантаження та наявних бюджетних можливостей.

Вища рада правосуддя у рішенні від 28 травня 2026 року № 1043/0/15-26 погодилася із запропонованим підходом як таким, що забезпечує належний баланс між потребою судової системи в кадровому забезпеченні, необхідністю гарантування доступу до правосуддя та фінансовими можливостями держави в умовах воєнного стану і обмеження бюджетних ресурсів.

Разом із тим питання фінансування у 2027 році та наступних бюджетних роках визначеної кількості суддів місцевих та апеляційних судів, не кажучи вже про їхнє заплановане поступове наближення до нормативної кількості суддів, з огляду на запропоновані Міністерством фінансів України обсяги видатків залишається відкритим.

На наше переконання, оскільки завершення процедур добору та призначення суддів є закономірним і передбачуваним результатом уже розпочатих процедур, видатки на виплату суддівської винагороди таким суддям мають розглядатися як прогнозовані бюджетні потреби, що підлягають врахуванню під час формування бюджету на 2027 рік.

Належне фінансове забезпечення виплати суддівської винагороди суддям, які будуть призначені за результатами конкурсних процедур, є необхідною передумовою виконання Україною взятих на себе євроінтеграційних зобов’язань. Зокрема, одним із заходів Дорожньої карти з питань верховенства права є заповнення не менше ніж 70 % штатних посад суддів місцевих та апеляційних судів.

Призначення суддів без одночасного передбачення необхідного фінансового ресурсу для виплати суддівської винагороди не відповідатиме принципам обґрунтованості, послідовності та результативності бюджетного планування, а також не забезпечуватиме належної реалізації гарантій незалежності суддів, визначених статтею 130 Конституції України.

Зважаючи на викладене, під час формування бюджету на 2027 та наступні бюджетні роки необхідно враховувати видатки на виплату суддівської винагороди у порядку й розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (з урахуванням змін, внесених Законом № 4905-IX), у межах визначеної рішенням Вищої ради правосуддя від 28 травня 2026 року № 1043/0/15-26 кількості суддів. З урахуванням поетапного впровадження Нормативів кадрового забезпечення судів доцільно передбачити відповідний фінансовий механізм для забезпечення виплати суддівської винагороди суддям, які призначатимуться у наступних роках, що сприятиме поступовому наближенню кількості суддів до нормативного рівня та забезпеченню кадрової спроможності судової системи.

3.2. Оплата праці працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя

Однією з необхідних передумов належного функціонування судів, органів та установ системи правосуддя, як зазначається вище, є належне кадрове забезпечення, істотною умовою якого є наявність в судах достатньої кількості суддів. Водночас судді не працюють у судах самотужки. Це потребує якісного фінансового забезпечення, щоб найняти достатню кількість кваліфікованого судового персоналу, у тому числі помічників суддів. Важливість відповідних процесів для належного функціонування судової влади підтверджується Дорожньою картою з питань верховенства права, одним із заходів якої є забезпечення судової системи достатніми фінансовими та людськими ресурсами з урахуванням навантаження, значущості та відповідальності виконуваної роботи.

Упродовж 2026 року до Вищої ради правосуддя продовжують надходити звернення судів щодо рівня оплати праці працівників апаратів судів. У них порушуються питання про невідповідність фактичного рівня заробітної плати обсягу та складності виконуваних завдань, особливо з огляду на навантаження та кадровий дефіцит, що виникають в більшості місцевих та апеляційних судів. За таких обставин збереження кваліфікованих і досвідчених працівників апаратів судів залишається важливою складовою забезпечення належної організації роботи суду.

Фактичний стан оплати праці характеризують показники, що систематично формує та оприлюднює ДСА України за результатами узагальнення звітності судів та установ системи правосуддя. За результатами аналізу таких даних за січень-червень 2026 року ДСА України оприлюднила інформацію про середній розмір заробітної плати та стимулюючих виплат працівників апаратів судів та установ. Детальна інформація щодо цього доступна за посиланням: https://dsa.court.gov.ua/dsa/pres-centr/news/2068160/.

Наведені ДСА України показники свідчать, що рівень фактичного матеріального забезпечення працівників апаратів судів, органів та установ системи правосуддя залежить від категорії посади. За результатами аналізу відповідних показників, до прикладу, у місцевих загальних судах за
січень-червень 2026 року середній розмір заробітної плати працівників за підкатегоріями В1 (головний спеціаліст, головний консультант) та В2 (провідний спеціаліст, старший судовий розпорядник, старший секретар суду, консультант суду, секретар судового засідання) становив близько 16,8 тис. грн та 16,7 тис. грн відповідно, тоді як за підкатегорією В3 (спеціаліст, судовий розпорядник, секретар суду, консультант) – близько 13,5 тис. грн після утримання податків. За своїм змістом робота цих працівників безпосередньо пов’язана із забезпеченням організації судового процесу та щоденного функціонування судів.

Зазначені показники набувають критичного значення у взаємозв’язку з фактичним навантаженням на суди. У випадках, коли кадровий склад апарату є неповним, виконання обов’язків за вакантними посадами збільшує навантаження на працівників, які продовжують виконувати службові функції. У такій ситуації існування значного розриву між обсягом відповідальності, фактичним навантаженням та рівнем матеріального забезпечення створює об’єктивні передумови для плинності кадрів та ускладнює залучення працівників належної професійної підготовки.

Вища рада правосуддя неодноразово наголошувала представникам виконавчої та законодавчої гілок влади, що проблемним питанням фінансового забезпечення судової гілки влади вже кілька років поспіль є питання конкурентоспроможності заробітної плати працівників апаратів судів з огляду на суттєве збільшення навантаження, поєднане з кадровим дефіцитом у місцевих та апеляційних судах.

У публічному зверненні Кабінету Міністрів України, ухваленому рішенням Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2026 року № 298/0/15-26, Вища рада правосуддя визначила пріоритетні завдання фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2027–2029 роки, з-поміж яких: забезпечення видатків на заробітну плату працівникам апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя за рахунок загального фонду державного бюджету в розмірі, який дасть змогу сформувати й утримувати висококваліфікований штат органу, спроможного організовувати та забезпечувати надання публічних послуг у сфері правосуддя на рівні, що задовольняє суспільні очікування; удосконалення підходів і стандартів щодо оплати праці державних службовців, а також працівників патронатних служб судів, органів та установ системи правосуддя, які відповідали б високим стандартам виконуваної ними роботи, забезпечували гідний рівень заробітної плати, що унеможливлювало б плинність і нестачу досвідчених кадрів у судовій системі.

Упродовж 2025 та 2026 років представники судової гілки влади активно співпрацюють з Урядом України в межах питання підвищення рівня оплати праці працівників судів, органів та установ системи правосуддя. Результатом такої роботи стали постанови Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2025 року № 1112 «Про встановлення розмірів додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів державних службовців апаратів судів, інших органів системи правосуддя» (вичерпала свою дію 31 грудня 2025 року), від 10 вересня 2025 року № 1113 «Деякі питання оплати праці працівників патронатних служб у системі правосуддя на період воєнного стану», а також від 1 липня 2026 року № 911 «Про встановлення розмірів коефіцієнта підвищення посадових окладів державним службовцям апарату місцевих загальних судів».

Водночас Вища рада правосуддя неодноразово зауважувала, зокрема у згаданому рішенні від 26 лютого 2026 року № 298/0/15-26, що для зменшення плинності кадрів, заповнення вакантних посад в апаратах судів і підвищення ефективності функціонування судової системи визначальним є подальше вдосконалення підходів до оплати праці працівників органів судової влади. Йдеться не лише про коригування розмірів посадових окладів, а й про формування стабільної, прогнозованої та конкурентоспроможної системи матеріального забезпечення, яка узгоджуватиметься з рівнем професійної відповідальності, складністю виконуваних завдань і навантаженням в умовах воєнного стану.

У публічному зверненні до Кабінету Міністрів України, ухваленому рішенням Вищої ради правосуддя від 9 квітня 2026 року № 647/0/15-26, Вища рада правосуддя наголосила, що забезпечення справедливого, збалансованого й конкурентного рівня винагороди працівників патронатної служби та державних службовців цієї сфери потребує подальшого системного врегулювання й послідовного реформування. Такий процес має передбачати поступове зростання посадових окладів із урахуванням обсягу, складності та відповідальності виконуваних завдань. Упровадження зазначеної стратегії забезпечить послідовне, стабільне та ефективне функціонування судової системи загалом.

Отже, запроваджені у 2025–2026 роках механізми підвищення рівня оплати праці працівників апаратів судів є важливим кроком держави у напрямі посилення кадрової спроможності судової системи. Водночас їхнє застосування не усуває повною мірою дисбалансу між рівнем матеріального забезпечення та фактичним службовим навантаженням, складністю, інтенсивністю і відповідальністю виконуваних функцій, особливо у місцевих та апеляційних судах. За умов збереження кадрового дефіциту перелічені обставини продовжують впливати на стабільність кадрового забезпечення та організаційну спроможність судів щодо належного і безперервного забезпечення здійснення правосуддя.

У межах окресленого варто зазначити на доцільності порушення питання врегулювання особливостей оплати праці працівників судів, органів та установ системи правосуддя у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

Практичний досвід реалізації реформи оплати праці державних службовців на основі класифікації посад вказує, що проведення такої класифікації не вирішило питання з конкурентоспроможністю заробітної плати, зокрема працівників апаратів судів, про що свідчать численні звернення працівників апаратів місцевих та апеляційних судів щодо проблем, які виникли після впровадження єдиної системи класифікації посад державної служби. Крім того, відповідна реформа оплати праці не стосується значної кількості працівників судової системи – працівників патронатної служби.

Спроба врегулювання оплати працівників судової системи у профільному законі не є новою. На сьогодні на розгляді Верховної Ради України перебуває проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо врегулювання питання оплати праці працівників судів»
від 16 листопада 2021 року за реєстраційним № 6311.

У консультативному висновку щодо цього законопроєкту, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 20 січня 2022 року № 62/0/15-22, Вища рада правосуддя наголосила, що визначення розміру оплати праці у профільному спеціальному законі та співвіднесення розміру посадових окладів державних службовців апарату суду і працівників патронатної служби з розміром посадового окладу судді місцевого суду сприятиме забезпеченню належної оплати праці працівників апаратів судів та посиленню незалежності судової влади.

Однак вагомою перешкодою до його прийняття стала позиція Міністерства фінансів України та Національного агентства України з питань державної служби до змісту відповідної законодавчої ініціативи, зокрема стосовно того, що підвищення оплати праці працівників апаратів судів доцільно розглядати комплексно разом із підвищенням оплати праці державних службовців інших державних органів, а також працівників усіх установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, керуючись фінансовими можливостями Державного бюджету України.

Водночас ухвалення згаданого законопроєкту або альтернативного законопроєкту, який би врегулював питання оплати праці працівників судової системи на належному рівні, враховуючи особливості завдань та функцій, покладених на відповідні органи, могло б стати одним зі шляхів розв’язання проблеми незадовільного рівня оплати праці працівників судової гілки влади.

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя вбачає доцільним, щоб Кабінет Міністрів України як суб’єкт права законодавчої ініціативи за участю представників судової гілки влади актуалізував опрацювання питання системного законодавчого врегулювання особливостей оплати праці працівників судів, органів та установ системи правосуддя з урахуванням специфіки виконуваних ними завдань, рівня відповідальності та фактичного службового навантаження.

Підсумовуючи, доречно зауважити, що розпорядники бюджетних коштів системи правосуддя звертають увагу на недостатність видатків на оплату праці працівників, що зумовлює необхідність вжиття Урядом України дієвих заходів під час підготовки проєкту Закону «Про Державний бюджет України на 2027 рік» для забезпечення належного обсягу бюджетних призначень на оплату праці працівників апаратів судів, органів та установ системи правосуддя. Обсяг таких видатків повинен визначатися з урахуванням штатної чисельності працівників, рівня навантаження, складності та відповідальності виконуваних ними функцій, а також передбачати можливість застосування належних матеріальних стимулів.

Формування відповідних бюджетних призначень має враховувати вже запроваджені механізми підвищення посадових окладів та спрямовуватись на забезпечення стабільного і конкурентоспроможного рівня оплати праці, необхідного для збереження професійного кадрового потенціалу, укомплектування апаратів судів та належного виконання ними завдань з організаційного забезпечення здійснення правосуддя.

Втім, як зазначалося вище, вирішення цієї проблеми потребує не лише належного фінансування, а й системного законодавчого врегулювання особливостей оплати праці працівників судів, органів та установ системи правосуддя у профільному законі. Такий підхід дасть змогу сформувати стабільну, прогнозовану та конкурентну систему оплати праці, що сприятиме зменшенню плинності кадрів і зміцненню кадрової спроможності судової системи.

3.3. Забезпечення інших видатків споживання судів, органів та установ системи правосуддя на достатньому рівні, що дасть змогу забезпечити їхню стабільну роботу в умовах воєнного стану

Стабільне функціонування судів, органів та установ системи правосуддя потребує належного фінансування видатків, необхідних для забезпечення їхньої поточної діяльності. До таких видатків належать, зокрема, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, придбання паперу, поштових марок, конвертів, канцелярського та іншого приладдя, поштові відправлення, послуги інтернет-зв’язку, утримання оргтехніки та інформаційних систем, а також виплата винагороди присяжним тощо. Достатність коштів за зазначеними напрямами є необхідною для безперервного здійснення судочинства та реалізації права на доступ до правосуддя.

Упродовж останніх років Вища рада правосуддя спільно із ДСА України для оперативного покриття найбільш нагальних потреб судів застосовує механізм перерозподілу бюджетних асигнувань між судами, зокрема за рахунок понадпланових надходжень від сплати судового збору до спеціального фонду державного бюджету. Водночас такий механізм має компенсаторний характер і не може забезпечити гарантованого покриття відповідних видатків протягом бюджетного періоду.

Це зумовлено залежністю обсягу надходжень спеціального фонду від фактичних показників сплати судового збору, а також необхідністю спрямування відповідних коштів на інші нагальні потреби місцевих та апеляційних судів, у тому числі капітальні видатки. За таких обставин можливість використання коштів спеціального фонду для покриття поточних потреб не має достатнього рівня прогнозованості.

Крім того, можливість ефективної реалізації механізму перерозподілу бюджетних видатків між судами у 2027 році є сумнівною з огляду на пропоновані граничні показники видатків на 2027 рік, доведені Міністерством фінансів України, для забезпечення роботи місцевих та апеляційних судів. Адже, за інформацією ДСА України, запропонованим обсягом бюджетування на 2027 рік потреба ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів у видатках на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, інших поточних видатках (крім оплати праці та нарахувань на неї), а також у видатках розвитку не забезпечена взагалі.

Отже, Вища рада правосуддя наголошує на необхідності передбачення у державному бюджеті достатнього обсягу коштів загального фонду для фінансування захищених видатків, зокрема оплати комунальних послуг та енергоносіїв, а також видатків, необхідних для матеріально-технічного забезпечення здійснення судочинства.

3.4. Розвиток електронного судочинства

Згідно зі статтею 15¹ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, ДСА України, їхніх органах та підрозділах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ЄСІТС).

Цифровізація судової системи є важливою складовою реформування правосуддя та виконання Україною зобов’язань у процесі європейської інтеграції. Відповідні завдання визначені, зокрема, Дорожньою картою з питань верховенства права та Планом України в межах Ukraine Facility. Кроком 3.11 Плану України «Запроваджено нові ІТ-рішення в судовій системі» передбачено запровадження підсистеми електронного документообігу Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі – ЄСІКС) у 15 пілотних судах першої та апеляційної інстанцій загальної, господарської та адміністративної юрисдикцій. Строком виконання цього заходу визначено IV квартал 2027 року.

Необхідність системного оновлення судових інформаційних систем підтверджена результатами технічного та функціонального аудитів ЄСІТС, проведених у 2023–2024 роках за участю Вищої ради правосуддя, ДСА України та Міністерства цифрової трансформації України за підтримки міжнародних партнерів. За їхніми результатами встановлено технологічну застарілість окремих компонентів ЄСІТС, необхідність оновлення її модулів, а також проблемні питання координації, управління та підтримки ІТ у системі правосуддя.

З урахуванням результатів цих аудитів ДСА України наказом від 2 грудня 2024 року № 534 затвердила Дорожню карту розвитку ІТ-рішень у судовій системі, а наказом від 30 квітня 2025 року № 178 – Концепцію Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Передбачений цими документами розвиток ЄСІКС спрямований на комплексну автоматизацію процесів діяльності судів, органів та установ системи правосуддя, удосконалення електронного документообігу, інформаційної взаємодії, формування звітності та інших процесів, необхідних для ефективного функціонування системи правосуддя.

Створити нову ЄСІКС замість ЄСІТС заплановано до 2028 року. За інформацією ДСА України, наданою у Звіті про діяльність ДСА України за 2025 рік, функціонування ЄСІКС передбачає необхідність розробки і впровадження її підсистем / сервісів та модулів, а саме підсистем: «Управління персоналом та фінансово-господарською діяльністю органів судової влади» (загальною сумою 101 398,0 тис. грн), «Суддівське досьє» (загальною сумою 95 964,75 тис. грн), «Єдиний державний реєстр судових рішень» (загальною сумою 42 457,5 тис. грн), «Єдиний державний реєстр виконавчих документів» (загальною сумою 47 013,75 тис. грн), «Вебпортал суддівської влади» (загальною сумою 24 104,25 тис. грн), «Електронний документообіг суду» (загальною сумою 444 312,05 тис. грн), «Управління навчанням» (загальною сумою 20 442,375 тис. грн), «Відеоконференцзвʼязок» (загальною сумою 93 180,375 тис. грн), сервісів «Аналіз та звітність» (загальною сумою 36 389,25 тис. грн), «Конструктор відкритих даних» (загальною сумою 35 748,0 тис. грн), «Електронна взаємодія» (загальною сумою 28 896,75 тис. грн), «Сервіс-деск/ITSM» (загальною сумою 19 244,25 тис. гривень).

За інформацією ДСА України, наразі функціонують підсистеми та модуль ЄСІКС, зокрема «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв’язку та Модуль автоматизованої взаємодії з іншими автоматизованими системами.

На сьогодні електронні сервіси забезпечують значний обсяг процесуальної діяльності. Як відображено у Звіті про діяльність ДСА України за 2025 рік, за результатами розгляду якого Вища рада правосуддя ухвалила рішення
від 23 квітня 2026 року № 759/0/15-26, протягом останніх років спостерігається зростання кількості документів, поданих до судів через підсистему «Електронний суд»: у 2022 році – 975 025; у 2023 році – 2 405 713; у 2024 році – 5 592 354; у 2025 році – 5 137 006.

Активно розвивається й підсистема «Відеоконференцзв’язок»: у 2025 році зареєстровано 59 303 користувачі та проведено 1 447 055 судових засідань з можливістю дистанційної участі сторін процесу, з яких 841 019 – у режимі технічної фіксації без віддалених учасників.

Наведені показники характеризують масштаб фактичного використання електронних сервісів у здійсненні правосуддя та зумовлюють необхідність забезпечення їхнього стабільного функціонування, технічного супроводження і подальшого розвитку.

Водночас здійснення подальших реформ у галузі цифровізації судової влади потребує забезпечення їхнього фінансування.

Для підтримання належної роботи відповідних інформаційних систем важливого значення набуває необхідність оновлення матеріально-технічної бази судів та підвищення рівня їх оснащення засобами інформатизації, що сприятиме належному функціонуванню судової системи. Новітні IT-системи, що обробляють великі обсяги чутливої інформації, потребують потужних і надійних серверів, захищених каналів зв’язку та резервних систем живлення. Застаріле обладнання стає вразливим до кібератак, технічних збоїв та втрати даних. Натомість сучасні комп’ютери та програмне забезпечення дозволяють суддям, працівникам апаратів судів швидше опрацьовувати документи, проводити судові засідання онлайн та забезпечувати доступ до судових реєстрів тощо. Це значно прискорює розгляд справ і допомагає уникнути бюрократичних зволікань.

У зверненні до Кабінету Міністрів України, ухваленому рішенням від 26 лютого 2026 року № 298/0/15-26, Вища рада правосуддя одним із пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2027–2029 роки визначила забезпечення функціонування ЄСІКС, а також забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя сучасними технічними засобами й обладнанням із метою їхньої повноцінної діяльності та належного ведення судового процесу.

У цьому зверненні зауважено, що цифровізація судової системи України залишається пріоритетним напрямом на 2027–2029 роки, оскільки сприяє підвищенню ефективності судових процесів, прозорості та доступності правосуддя для громадян. Вкотре наголошено, що завершення ІТ-модернізації створить умови для формування сучасної, технологічно спроможної судової системи, що відповідатиме міжнародним стандартам та підтримуватиме імплементацію зобов’язань України у процесі інтеграції до Європейського Союзу. Стратегічне і прогнозоване планування бюджетних ресурсів на середньостроковий період забезпечить послідовну реалізацію цифрових ініціатив і сприятиме зміцненню інституційної спроможності судової влади в Україні.

Ураховуючи викладене, з огляду на визначені державою та міжнародними зобов’язаннями України завдання, фактичний масштаб використання електронних сервісів, результати оцінювання стану ЄСІТС, окреслені етапи розвитку ЄСІКС та необхідність забезпечення її функціонування, Вища рада правосуддя переконана, що потреби судової влади у сфері цифровізації повинні бути належним чином враховані під час формування бюджетних показників на 2027–2029 роки. Послідовне ресурсне забезпечення відповідних заходів є необхідною передумовою узгодженої реалізації визначених державою завдань цифрової трансформації та підтримання технологічної спроможності судової влади.

3.5. Забезпечення судів та органів судової влади належними приміщеннями

Належний стан приміщень судів, органів та установ системи правосуддя є необхідною передумовою безпечного, безперервного та ефективного здійснення правосуддя. В умовах воєнного стану це питання набуло особливої актуальності у зв’язку з пошкодженням і руйнуванням об’єктів судової інфраструктури та потребою у їхньому відновленні. Це питання є критично важливим для місцевих та апеляційних судів з огляду на недостатні обсяги фінансового забезпечення капітальних видатків упродовж останніх кількох років, а також враховуючи повну відсутність у граничних показниках видатків на 2027 рік, доведених Міністерством фінансів України, фінансового ресурсу за зазначеним напрямом.

За інформацією ДСА України, станом на 3 серпня 2026 року від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено 194 приміщення 185 судів, органів та установ системи правосуддя. Із них 21 приміщення 20 судів зруйновано, ще 173 приміщення зазнали часткових пошкоджень. За попередніми розрахунками ДСА України, для відновлення роботи судів, проведення необхідних ремонтних робіт та придбання обладнання і меблів необхідно понад 2,8 млрд гривень. Цей розрахунок ще підлягає уточненню за результатами обстеження пошкоджених об’єктів та розроблення проєктно-кошторисної документації.

Детальна інформація про пошкоджені приміщення внаслідок збройної агресії російської федерації та стан їх відновлення розміщена за посиланням: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_buildings/2074290/.

Окрім відновлення пошкоджених об’єктів, актуальними залишаються потреби у капітальному ремонті та реконструкції приміщень, модернізації інженерних мереж, облаштуванні захисних споруд, забезпеченні безбар’єрності та створенні належних умов для здійснення правосуддя.

Прикметно, що у 2025 році ДСА України збільшила бюджетні асигнування на будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію та реставрацію приміщень судів, а також придбання обладнання до 590 335,8 тис. грн, з яких касові видатки становили 481 236,09 тис. гривень. На відновлення та приведення будівель і приміщень судів у належний технічний стан спрямовано 475 741,32 тис. грн, на підготовку до опалювального періоду – 58 660,48 тис. грн, створення безбар’єрного простору – 15 115,89 тис. грн, облаштування захисних споруд цивільного захисту – 33 861,42 тис. грн, модернізацію приміщень для безпечного конвоювання – 28 676,89 тис. гривень.

Наведені дані свідчать, що попри проведену у 2025 році роботу, потреба у відновленні та розвитку судової інфраструктури залишається значною і потребує фінансового забезпечення протягом наступних бюджетних періодів.

У зв’язку з цим під час формування державного бюджету на 2027 рік та бюджетного планування на 2028, 2029 роки необхідно врахувати потреби судів, органів та установ системи правосуддя у видатках розвитку, зокрема на відновлення зруйнованих і пошкоджених об’єктів, завершення розпочатих будівельних та ремонтних робіт, а також виконання першочергових заходів із безпеки, доступності та технічного переоснащення.

Крім того, варто також ураховувати, що судова система України є розгалуженою мережею органів державної влади, які функціонують у значній кількості адміністративних будівель і приміщень, що відрізняються за площею, технічним станом, поверховістю, правовим режимом користування тощо. Багато судів розміщено в орендованих приміщеннях або в частинах будівель, балансоутримувачами яких є інші органи, установи чи підприємства. За таких умов суди фактично позбавлені можливості самостійно та в достатньому обсязі реалізовувати повний комплекс організаційних, інженерних, технічних і безпекових заходів, необхідних для забезпечення їх належними приміщеннями.

Як зазначено у Звіті про діяльність ДСА України за 2025 рік, станом на 31 грудня 2025 року апеляційні та місцеві суди здійснювали діяльність
у 674 будівлях і приміщеннях. Із них 68 % перебували у сфері управління ДСА України, 10 % належали до державної форми власності та сфери управління інших органів, 21 % – до комунальної та 1 % – до приватної форми власності.

З огляду на зазначене, на переконання Вищої ради правосуддя, є потреба у формуванні та реалізації Урядом України державної політики, спрямованої на пріоритетне забезпечення судів приміщеннями державної форми власності та передання таких приміщень до сфери управління ДСА України, що створить належні передумови для подальшого планування та реалізації заходів із системного переоснащення будівель судів, їхньої модернізації, адже проведення будівельних робіт за державні кошти з метою забезпечення ефективного використання бюджетних ресурсів можливе на об’єктах державної форми власності, що перебувають у сфері управління ДСА України.

4. Підсумок

Проведений аналіз фінансового забезпечення судової влади засвідчує необхідність послідовного визначення її обґрунтованих потреб під час підготовки Державного бюджету України на 2027 рік та бюджетного планування на наступні роки. Відповідні бюджетні рішення покликані забезпечити стабільне функціонування судів, органів та установ системи правосуддя і належне виконання ними конституційних та законодавчих повноважень.

В умовах воєнного стану суди продовжують здійснювати правосуддя та забезпечувати реалізацію конституційного права на судовий захист, попри безпекові, кадрові та інфраструктурні виклики. За таких обставин збереження кадрової та організаційної спроможності судової системи, зокрема створення належних умов для здійснення повноважень суддями та виконання службових обов’язків працівниками апаратів судів, є необхідною умовою безперервного функціонування судових установ.

Євроінтеграційний курс України обумовлює подальше зміцнення інституційних засад судової влади, утвердження верховенства права та забезпечення ефективного доступу до правосуддя. У цьому контексті стабільне функціонування судів, органів та установ системи правосуддя і спроможність судової влади належним чином виконувати визначені Конституцією і законами України повноваження є важливою передумовою реалізації відповідних державних завдань.

Вища рада правосуддя усвідомлює пріоритетність видатків, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності України. Водночас завчасне визначення потреб судової влади у бюджетному процесі сприятиме послідовному розподілу коштів, прогнозованості фінансування та раціональному використанню державного ресурсу.

Ураховуючи наведене, з метою дотримання вимог статті 130 Конституції України та забезпечення повноцінної роботи органів судової влади у 2027 році просимо врахувати викладену в цьому зверненні інформацію щодо основних проблем фінансового забезпечення потреб судової гілки влади й обсягів дефіциту відповідних видатків та передбачити у проєкті Закону «Про Державний бюджет України на 2027 рік» для головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя збільшення видатків державного бюджету порівняно з доведеними граничними показниками видатків на 2027 рік в обсягах, зазначених вище, з урахуванням інформації, наданої ними у відповідь на інструктивний лист Міністерства фінансів України щодо конкретних обсягів дефіцитних видатків з їхнім детальним обґрунтуванням.

Вища рада правосуддя