Цьому передувало рішення суду першої інстанції, залишене Рівненським апеляційним судом без змін, яким мисливця було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі у тексті — КУпАП) (порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин), яке мало наслідком добування тварини), на накладено стягнення у вигляді позбавлення права полювання строком 2 роки з конфіскацією знаряддя вчинення правопорушення (рушниці).

Суд встановив, що у січні 2024 року відповідач здійснював полювання в угіддях мисливсько-рибальського клубу без дозволу, в заборонений час та з порушенням установленого для певної території порядку здійснення полювання.

З рушниці відповідач добув одну особину кабана дикого, чим порушив норми статей 14, 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 85 КУпАП, за що суд притягнув його до адміністративної відповідальності.

Мисливсько-рибальський клуб звернувся до суду з позовом до мисливця про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного полювання, який суд першої інстанції задоволив та стягнув на користь позивача 40 000 гривень.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник відповідача оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі вказав, що його довіритель не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 85 КУпАП, а місце, де він застрелив дикого кабана, не входить до угідь позивача.

Просив скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів прийшла до висновку про відхилення вимог апеляційної скарги, зважаючи на такі обставини справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій або бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

До матеріалів справи долучена постанова місцевого суду, яка набрала законної сили після її перегляду в апеляційному порядку, а тому факт скоєння відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, є встановленим та доведеним.  

Частинами 1, 4 ст. 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в усталеному порядку таксами, а за їх відсутності — за розрахунками користувачів мисливських угідь та зараховуються на їх рахунок.

Відповідно до п. 1 Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України), затверджених спільним Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України № 301/222 від 19.06.2017, до яких відсилають положення ч. 2 ст. 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за незаконне добування або знищення звіра виду кабан розмір стягнення становить 40 000 гривень, а тому заявлений розмір шкоди позивачем визначено у відповідності до вимог закону.

Позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують, що угіддя, на території якого вчинено адміністративне правопорушення, перебувають згідно з рішенням Рівненської обласної ради у його користуванні, про що, крім того, свідчать квитанції про внесення плати.

Таким чином, апеляційний суд виснував, що суд попередньої інстанції правильно, всебічного і повно встановив обставини справи, характер співвідносин, які виникли між сторонами та застосував правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні цього спору, задовольнивши позовні вимоги, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального й процесуального права, у зв’язку із чим оскаржене представником  відповідача рішення залишено без змін.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2026 року у справі № 556/2034/24 (провадження № 22-ц/4815/443/26).