Рівненський апеляційний суд залишив без змін оскаржену позивачем ухвалу місцевого суду, якою йому відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом до Рівненської обласної стоматологічної поліклініки про визнання права на безоплатне зубопротезування, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті — КАС України).

Колегія суддів, відмовляючи позивачеві у задоволенні апеляційної скарги, в якій він просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходила з наступного.

Зі змісту позовної заяви відомо, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу реалізації позивачем права на отримання безоплатної медичної допомоги у вигляді зубопротезування у комунальному закладі охорони здоров’я, який здійснює відповідну діяльність у межах державних та місцевих програм фінансування.

Позивач, який є ліквідатором аварії на ЧАЕС та особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, має, на його думку, відповідні пільги, гарантовані нормами спеціальних законів та Конституції України, в суді апеляційної інстанції оскаржив індивідуальне рішення суб’єкта, який надає медичні послуги у системі охорони здоров’я, щодо відмови у наданні конкретної пільги.

Згідно з доводами позовної заяви, відмова відповідача у безоплатному протезуванні позивача ґрунтується на застосуванні бюджетних програм та нормативно-правових актів органів виконавчої влади, що регулюють порядок та умови надання безоплатних медичних послуг за рахунок бюджетних коштів. Дії відповідача мають ознаки реалізації делегованих державою функцій у сфері охорони здоров’я.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб’єктами стосовно їх прав та обов’язків у правовідносинах, з яких хоча б один суб’єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єкта (суб’єктів), а останній (останні) відповідно зобов’язаний (зобов’язані) виконувати вимоги та приписи такого суб’єкта владних повноважень.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір між сторонами має ознаки публічно-правового спору, оскільки виник у зв’язку з виконанням суб’єктом, який надає медичні послуги у межах бюджетного фінансування, функцій щодо організації та забезпечення надання безоплатної медичної допомоги визначеним категоріям осіб; а оцінка правомірності відмови у наданні позивачеві відповідних медичних послуг, а також перевірка дотримання комунальним медичним закладом вимог законодавства при застосуванні бюджетних програм, виходить за межі цивільної юрисдикції та вказує на наявність ознак публічно-правового спору, який може підлягати розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, оскаржена ухвала суду попередньої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі № 569/10849/26 (провадження № 22-ц/4815/1473/26).

Рівненський апеляційний суд