Про це говорили суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Наталія Сакара і суддя ВС у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак на презентації звіту «Неупередженість  суду та відвід суддів у контексті п. 1 ст. 6 ЄКПЛ: аналіз практики ЄСПЛ і національний  контекст», підготовленого проєктом ЄС «Право-Justice».

Наталія Сакара, яка є одним із рецензентів звіту, зазначила, що тема забезпечення справедливого судового розгляду є надзвичайно актуальною. Починаючи з 1997 року, коли Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод стала обов’язковою для України, вимога щодо незалежного та неупередженого суду, створеного на підставі закону, фактично перетворилася на аксіому. Неупередженість, наголосила суддя, — це не лише процесуальна норма, а й питання суспільної довіри до судової системи, особливо в умовах її реформування відповідно до стандартів Європейського Союзу.

Водночас попри те, що вимоги щодо неупередженості вивчає кожен студент юридичного факультету, на практиці судді щодня стикаються з новими викликами: розвиваються суспільні відносини, підвищується рівень обізнаності сторін із нормами права і вони починають певною мірою зловживати своїми процесуальними правами. Одним із таких зловживань є заявлення безпідставних відводів.

Водночас суддя звернула увагу і на зворотну проблему: в окремих випадках самі судді намагаються заявити самовідвід, аби уникнути розгляду складних справ. Це може свідчити про недостатній рівень відповідальності такого судді та його правової культури.

Однак, зазначила Наталія Сакара, презентоване аналітичне дослідження передусім орієнтоване на випадки, коли справді наявні підстави для відводу судді. Воно допоможе уникнути ситуацій, коли після закінчення розгляду справи національним судом ЄСПЛ констатує порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції через наявність конфлікту інтересів у судді національного суду.

Доповідачка зауважила, що від заявлення безпідставних відводів страждають передусім суди першої та апеляційної інстанцій. Але якщо в суді першої інстанції заявлений відвід усім суддям, справу може бути передано на розгляд іншого суду. У Верховного Суду такої можливості немає. На перший погляд, заявлення відводу всім суддям касаційного суду виглядає неможливим. Однак у минулому році трапилась ситуація, коли сторона спочатку заявила відвід судді-доповідачу у справі, потім судді, який розглядав цей відвід, і так далі. Зрештою, відводи були заявлені більшості складу суду. У підсумку дії сторони було кваліфіковано як зловживання правом і притягнуто її до відповідальності у вигляді штрафу.

Окремо суддя відзначила цінність практики ЄСПЛ, зокрема щодо повторної участі суддів у розгляді справи після її направлення на новий розгляд. Раніше вважалося, що виконання вказівок Верховного Суду не ставить під сумнів неупередженість судді. Однак практика ЄСПЛ показує, що необхідно також аналізувати зміст наданих рекомендацій і їхній можливий вплив на об’єктивність подальшого розгляду.

На завершення суддя висловила впевненість, що розглянутий звіт буде корисним не лише для суддів, а й для всієї юридичної спільноти – як інструмент підвищення правової культури та зниження кількості зловживань, що сприятиме зростанню довіри суспільства до судової влади.

Олександр Банасько привітав юридичну спільноту, суддівський корпус та всіх, хто причетний до питань судочинства, з появою фундаментального доробку у вигляді презентованого звіту та висловив слова подяки експертам, рецензентам та проєкту ЄС «Право-Justice» за підготовку й надзвичайно якісний аналітичний продукт.

На переконання судд,і цей звіт має стати настільною книгою кожного судді – від першої інстанції до касаційної. Причина, на його думку, полягає не лише в тому, що питання розгляду заяв про відвід та/або самовідвід виникає в практиці кожного судді регулярно, а й у тому, що суддя нерідко змушений осмислювати власну суб’єктивну неупередженість під час прийняття рішень за результатами розгляду таких заяв на відповідність рішення національному законодавству та міжнародним стандартам. І саме тут найчастіше виникають сумніви: чи є підстави для відводу, чи не буде порушено законний склад суду, чи не констатують порушення на наступних стадіях розгляду тощо.

Суддя зазначив, що якщо заявлений відвід не був задоволений, а згодом під час апеляційного або касаційного перегляду з’ясувалося, що підстави для його задоволення справді існували, це є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Найскладніше під час розгляду заяв про відвід та/або самовідвід, на думку судді, – забезпечити баланс між збереженням довіри до суду з точки зору стороннього спостерігача та унеможливити задоволення безпідставних відводів / самовідводів, оскільки це може слугувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Саме тому правильне розуміння критеріїв відводу має не теоретичне, а цілком конкретне практичне значення, а тому підготовлений звіт, який містить структурований і детальний аналіз підходів ЄСПЛ щодо питань, пов’язаних із розглядом заяв про відводи, безумовно, стане в пригоді під час розгляду таких заяв.

На завершення Олександр Банасько звернув увагу на роль практики та доктринальних підходів ЄСПЛ як орієнтира для національного судочинства в аспекті тлумачення та застосування п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та забезпечення неупередженості суду. Зокрема, він зупинився на еволюції підходу до питання повторної участі судді в розгляді справи: якщо спочатку це вважалося безумовною підставою для самовідводу, то згодом ЄСПЛ були напрацьовані чіткіші критерії, які дозволяють уникати автоматичного застосування цього правила.

Мирослава Білак зазначила про надзвичайну динамічність правового регулювання в умовах воєнного стану. Тож напрацювання, представлені у звіті, матимуть важливе методологічне значення і стануть основою для формування нових підходів до правових позицій судів щодо відводу судді.

Доповідачка звернула увагу на так звану проблему маленьких містечок – ситуацію, коли суддя не може уникнути взаємодії і комунікації з людьми, з якими не тільки проживає, а й співпрацює. Ця проблема також стосується і ситуацій у судах, де суддя змушений розглядати справи за участю колег, з якими щодня працює в одних колегіях. За таких умов, з одного боку, він може бути внутрішньо переконаним у своїй здатності неупереджено розглянути справу, з іншого, – постає питання про те, як це сприймається зовні.

Мирослава Білак погодилася з позицією, викладеною у звіті, що ЄСПЛ не схиляється до встановлення жорстких універсальних критеріїв неупередженості й наголошує на необхідності враховувати конкретні обставини кожної справи. Водночас вона зауважила, що у практиці КАС ВС поряд із нормами процесуального законодавства активно застосовуються принципи і критерії, закріплені у ст. 2 КАС України, які корелюють зі ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ці принципи, які беруть початок із концепції природної справедливості (natural justice), є універсальними і визначають справедливість для будь-якої правової процедури зокрема й для процедури відводу судді.

Суддя також підтримала рекомендації звіту щодо вдосконалення процедури розгляду відводів, зокрема пропозицію, яка передбачає, щоб у разі подання заяви про відвід одному із суддів під час колегіального розгляду справи справа не передавалася на розгляд іншому судді цього суду, якщо колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення відводу, з метою скорочення строків провадження. Це особливо актуально для КАС ВС, який унікальний тим, що діє одночасно як суд першої, апеляційної та касаційної інстанцій. У термінових справах, зокрема виборчих, заяви про відвід, які надходять у розпал розгляду, здатні суттєво затримати ухвалення рішення.

Доповідачка також підтримала рекомендацію у звіті щодо необхідності закріплення процедури відводу судді в КУпАП, враховуючи, що така процедура наразі відсутня і здійснюється за аналогією з КПК України, а також посилення відповідальності за зловживання процесуальними правами в разі заявлення безпідставних відводів.

Підсумовуючи, вона висловила переконання, що довіра суспільства до судової влади значною мірою залежить від того, чи виконуються судові рішення. Лише за такої умови кожен громадянин зможе бути впевнений у справедливості та передбачуваності судового захисту. 

Зі звітом можна ознайомитись за посиланням – https://surl.li/atwpsv.

Верховний Суд