Цього року Деснянський районний суд м. Києва відзначив тридцять шість років своєї діяльності. Це більше трьох десятиліть служіння закону, людям і державі. Ми пережили не одну реформу, численні законодавчі зміни, кадрові виклики, воєнні випробування. Але незмінним залишалося головне — сумлінне виконання обов’язку і захист порушених прав громадян.

 

Та, на жаль, за ці роки умови роботи ані судів, ані працівників суду не покращилися.

 

Десятиліттями більшість приміщень суду залишаються без ремонту. Не вистачає залів судових засідань, технічних засобів, комп’ютерів, тому розгляд цивільних справ доводиться проводити в кабінетах суддів, які в більшості непристосовані для цього. Нерідко судді за власні кошти купують меблі чи оргтехніку, аби забезпечити можливість належно здійснювати правосуддя.

 

Нескінченні звернення до державної судової адміністрації України та повідомлення про несправну техніку, про негайні потреби забезпечення суд безперебійної роботи під час відсутності світла, залишилися без підтримки та допомоги. Це привело до відсутності можливості повноцінного забезпечення належної роботи суду як під час слухання справ, сканування документів, так і самої роботи підсистеми «Електронний суд».

 

Крім того, на сьогодні, приміщення суду так і не обладнане належним укриттям, що створює потенційну небезпеку під час повітряної тривоги. Адже це впливає не лише на умови праці працівників суду, а і на безпеку громадян, які звертаються до суду.

 

Хоча саме тут - у Деснянському районному суді міста Києва розглядаються тисячі цивільних, кримінальних, адміністративних справ. Власне сюди щодня звертаються громадяни у пошуках правди та захисту і вперше стикаючись з правосуддям люди формують своє уявлення про державу.

 

Водночас є окрема проблема це мізерна заробітна плата працівників апарату суду. Але саме ці люди забезпечують документообіг, підготовку справ, ведення засідань, комунікацію з громадянами. Без їхньої щоденної праці судова влади просто не змогла б функціонувати. І водночас - саме вони найчастіше залишають роботу у суді через відсутність достойної оплати праці.

 

Для порівняння, у країнах Європейського Союзу судова влади є не лише гарантом справедливості, а й одним із пріоритетів державної політики. У Німеччині, Польщі чи Франції суди забезпечені сучасними залами судових засідань, належною технікою, комфортними умовами для працівників і громадян. Там судді не думають, де взяти стілець, папір чи марки - вони думають, як ухвалити справедливе рішення.

 

Українські суди першої інстанції - це передова правосуддя, перша й найголовніша інстанція, куди звертається громадянин у пошуках захисту, де їх чують, розуміють та вислуховують. Під час повномасштабного вторгнення рф на територію України, Деснянський районний суд міста Києва не зупинив свою роботу ні на день. І попри всі труднощі, судді продовжують працювати, щодня розглядаючи сотні справ, приймаючи людей, які потребують справедливості.

 

На нашу думку, прийшов час для змін, і ось з чого треба розпочати:

 

По-перше, слід припинити публічну дискредитацію судової влади.

Знецінення праці суддів і працівників судів підриває довіру громадян і створює небезпечне уявлення, що суд - це ворог, а не захисник порушеного права. Суспільству потрібно розуміти, що без незалежного, забезпеченого й поважаного суду не може існувати правова держава.

 

По-друге, держава має розпочати реальне забезпечення судової влади. Це стосується фінансування приміщень, матеріально-технічного оснащення, гідної оплати праці, розвитку електронного судочинства. Це не розкіш - це умова справедливого й ефективного правосуддя.

 

По-третє, варто нагадати всім органам влади: суд - це остання пристань для захисту порушених прав людини. А отже, щоб люди відчували, що вони дійсно мають конституційні права, необхідно всім органам влади непорушно виконувати всі приписи законів, таким чином забезпечивши гідне життя своїм громадянам.

 

І якщо ми хочемо, щоб правосуддя в Україні було європейським, кожен орган державної влади повинен не лише поважати судові рішення, а й сам не порушувати права громадян, діяти в межах закону і з повагою до Конституції.

 

Суд першої інстанції - це не лише «робоча ланка» системи, це живий механізм справедливості. Маючи віру в закон, совість і честь, ми продовжимо служити людям. Але держава має зробити свій крок назустріч - щоб український суд був не лише символом правосуддя, а й місцем, де кожен відчуває повагу, порядок і справедливість.

 

Ми віримо, що суспільство й держава зможуть почути голос суддів - тих, хто щодня стоїть на сторожі прав і законності. Бо справедливість починається не з високих кабінетів, а з тих, хто щодня ухвалює рішення від імені України.

 

І в такий складний час для нашої великої держави віримо, що добро та світло наших сердець допоможе вистояти та побороти всі труднощі на нашому шляху! А могутня армія Збройних сил України обов’язково переможе спільного ворога!

Слава Україні! Героям слава!

 

Суддя-спікер Деснянського районного суду  м. Києва Валерія Бабко