Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Олеся Радишевська долучилася до панельної дискусії «Хартія ЄС про основоположні права: 25 років впливу на національні правові системи та нові горизонти для України» в межах IX Харківського міжнародного юридичного форуму, що проходить 22–26 вересня 2025 року на базі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Виступаючи з доповіддю на тему «Хартія ЄС про основоположні права: особливості застосування національними судами України (на прикладі судової практики Верховного Суду)», спікерка зазначила, що судді Верховного Суду активно працюють над впровадженням системного та методологічного підходу до застосування права ЄС. Це дозволяє чітко розмежовувати різні підходи застосування європейського права. На основі вітчизняного досвіду можна виділити чотири ключові механізми, за якими українські суди, зокрема ВС, взаємодіють із правом Європейського Союзу.

Перший механізм – це безпосереднє посилання сторін судового процесу на норми права ЄС щодо їх застосування. У таких випадках суд має визначити, чи є ці положення релевантними для конкретного спору. Це може бути застосовано як до однієї зі сторін, так і до обох.

Другий механізм полягає в тому, що суддя самостійно застосовує право ЄС як норму матеріального права. Це трапляється рідше, але такі випадки існують, особливо коли йдеться про уніфіковані галузі права.

Третій механізм – коли норми права ЄС вже імплементовані в національне законодавство України. Це значно спрощує їх застосування, оскільки суддя оперує нормами, які вже є частиною української правової системи, наприклад після транспозиції директив ЄС. За словами Олесі Радишевської, до таких сфер належать, зокрема, інтелектуальна власність та енергетика.

Крім того, українські суди часто спираються на рішення Європейського суду з прав людини, адже вони також містять посилання на право ЄС. Таким чином, національний суд має повний інструментарій для застосування права ЄС та чіткого обґрунтування своїх рішень на основі цих норм.

Четвертий механізм, який сьогодні активно обговорюється, полягає в тому, що суд використовує норми права ЄС не як керівну норму, а для консолідації аргументації та логічного обґрунтування свого рішення. Це дає змогу показати, що українська судова практика перебуває в єдиному європейському консенсусі і є логічним продовженням процесу євроінтеграції.

Доповідачка наголосила, що ВС вже сьогодні активно застосовує право ЄС у багатьох сферах. Це, наприклад, податкові спори, енергетичний ринок, авіація, державна допомога та міжнародні перевезення.

Як зазначила суддя, аналіз судової практики показує, що суди часто застосовують не конкретні акти ЄС, а загальні принципи. У контексті цього питання спікерка навела кілька прикладів із практики. Зокрема, йшлося про справи щодо:

• відшкодування шкоди працівнику під час нещасного випадку (постанова КЦС ВС від 20 травня 2020 року у справі № 461/5244/18);
• права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 47 Хартії Європейського Союзу про основні права (постанова КАС ВС від 13 травня 2022 року у справі № 260/6699/24);
• ретроактивності застосування кримінального закону (постанова ККС ВС від 20 лютого 2018 року у справі № 750/4139/15-к);
• захисту найкращих інтересів дитини (постанова КАС ВС від 19 березня 2024 року у справі № 340/11/23).

На завершення Олеся Радишевська сказала, що сьогодні Україна інтенсивно працює над підвищенням кваліфікації суддів у сфері європейського права і що рівень обізнаності національних судів щодо цього є високим. Якщо виникають питання про те, як і чи потрібно застосовувати право ЄС, ми завжди повертаємося до головного принципу: знати право означає його застосовувати. Це особливо актуально щодо Хартії Європейського Союзу про основні права. Українські суди, зокрема ВС, використовують її не лише як пряме джерело наднаціонального права, але й як основу для підсилення власних правових позицій. Це дає змогу приймати обґрунтовані та справедливі рішення. ВС активно працює над розробкою таких рішень і забезпечує широкий доступ до них для національних суддів, щоб гармонізувати судову практику, підсумувала суддя.

Верховний Суд