Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Синельников взяв участь у VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансова політика: теоретичні та практичні аспекти юридичної науки», яку щорічно організовує Державний податковий університет. Тема цьогорічного заходу – «Збалансування приватних прав та публічного інтересу в умовах воєнного стану».

Євген Синельников виступив із доповіддю «Дотримання розумних строків розгляду сімейних спорів».

Він наголосив, що сім'я – це соціально-економічний осередок суспільства. Відбудова і розвиток країни значною мірою залежить від успіху тих громадян, які в майбутньому відіграватимуть провідну роль у суспільних відносинах. Отже, позитивні зобов'язання держави щодо підтримки сім'ї, дітей мають реалізовуватися належним чином. Це, зокрема, пов'язано і з дотриманням належних строків розгляду судами спорів за участю дітей.

Суддя зазначив, що до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, мають застосовуватися принципи невідкладності та якнайкращого захисту інтересів дитини з дотриманням принципу верховенства права. Затягування розгляду справ негативно впливає на дітей. У справі «М. та М. проти Хорватії» (рішення від 3 вересня 2015 року, заява № 10161/13) ЄСПЛ підкреслив необхідність дотримання пріоритетності та негайності в розгляді справ стосовно дітей. Суд дійшов висновку, що як право матері, так і право дитини на повагу до сімейного життя було порушене через тривалий характер провадження стосовно опіки, що є порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, п. 51 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, визначає, що суди повинні демонструвати виняткову дбайливість у цілях уникнення ризику несприятливих наслідків для сімейних стосунків. Отже, несвоєчасний розгляд справ про опіку та право на спілкування між батьками й дітьми може спричинити порушення зобов’язань України за ст. 8 Конвенції.

Доповідач також зауважив, що перевищення  шеститижневого строку, передбаченого ст. 11 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, за відсутності обставин, здатних звільнити національні суди від обов’язку суворо дотримуватися цього строку, не відповідає позитивному зобов'язанню діяти невідкладно у провадженнях стосовно повернення дитини.

Положення про розумність строків розгляду справи містяться і в національному процесуальному законодавстві. Національна судова система застосовує критерії розумності строків, сформульовані ЄСПЛ. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника і відповідних державних органів, значущість справи для заявника.

Разом із цим Євген Синельников зауважив, що на сьогодні судова система України зіштовхується з певними викликами, які впливають на строк розгляду справ. Зокрема, це кадровий голод у судах, нові категорії правових проблем, спричинені війною, вимушене переміщення дітей тощо. Крім того, суддя сказав про недостатнє залучення до розгляду відповідних справ спеціалістів у справах дітей, що також впливає на строки розгляду справ.

Доповідач розповів, що в Англії та Уельсі процесуальний закон не встановлює строків розгляду дитячих справ, але наголошує, що справа має вирішуватися вчасно без невиправдних затримок. Акцент робиться на домовленості батьків спільно вирішити, що є найкращим для дитини. «Батьки не повинні усуватися від виконання батьківських обов’язків і після розлучення», – сказав Євген Синельников.

У Франції та Сполученому Королівстві наказ суду про тимчасовий захист, наказ про заборону домагань (non-molestation order) видає суддя сімейного суду. Це дозволяє жертві швидко отримати захист, призначений суддею для неї та її дітей, протягом тижнів. Можливі подача заяви і розгляд “ex-parte”/ “without notice” з метою виключення продовження насильства. Суд може застосувати обмежувальні заходи невідкладно, але тимчасово, пізніше проводиться друге засідання із заслуховуванням сторін та оцінкою доказів і постановляється остаточне рішення.

Національна правова система також передбачає механізм забезпечення позову, який ВС доволі гнучко застосовує у справах щодо дітей. Доповідач наголосив, що забезпечення позову у вигляді контакту одного з батьків з дитиною не є дублюванням рішення по суті спору. Це необхідно для уникнення розриву психоемоційного зв'язку між дитиною і тим із батьків, з ким дитина фактично не проживає.

Суддя розповів про постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 711/4569/23. Суди попередніх інстанцій з метою забезпечення позову за заявою батька заборонили виїзд дитини за межі України. КЦС ВС зазначив, що в період дії на території України воєнного стану доцільно обмежити право виїзду малолітньої дитини за межі України саме без згоди батька, що залишає можливість, у випадку настання загрозливої для життя і здоров’я дитини ситуації, виїзду дитини за межі України в безпечне місце за його згодою.

Євген Синельников звернув увагу, що Європейська комісія з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) рекомендує з метою покращення строків розгляду справи застосовувати такі принципи і заходи, як прозорість, передбачуваність, планування судових засідань і порядку здійснення процедур та ін. Ідеться, в тому числі, й про співпрацю учасників судового процесу. Також необхідні достатні повноваження суду для окремого впливу на порушників, осіб, які можуть зловживати своїми правами. Розглядаючи такі справи, необхідно застосовувати гнучкість.

Як зауважив доповідач, розгляд справ щодо дітей потребує достатніх ресурсів суддів, належної організації судів, передбачуваності застосування норм матеріального права і забезпечення відповідальності за порушення строків розгляду справи.

Суддя нагадав про реалізацію пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей, одним зі співорганізаторів якого є КЦС ВС. Він зазначив, що в рамках реалізації проєкту також здійснюється комунікація із психологами, спеціалістами у справах дітей, адвокатами щодо запровадження сприятливих, дружніх стосовно до дитини процедур при вирішенні спорів з метою забезпечення зростання дітей у благополучній атмосфері.

Крім того, Євген Синельников звернув увагу на постанову КЦС ВС від 19 лютого 2025 року у справі №147/277/24 (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1778980). Цю справу касаційний суд розглянув з викликом сторін у відкритому судовому засіданні (більшість справ КЦС ВС розглядає в письмовому провадженні) та ухвалив остаточне рішення. Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та задовольняючи позов про позбавлення батьківських прав, КЦС ВС врахував згадані приписи Керівних принципів Комітету Міністрів РЄ щодо правосуддя, дружнього до дітей, та висновки ЄСПЛ в рішенні у справі «М. та М. проти Хорватії». Колегія суддів взяла до уваги, що справа перебувала у провадженні суду близько року, водночас малолітня дитина має цього року розпочати навчання в початковій школі, батько самоусунувся від виховання дитини, чоловік матері має намір усиновити дитину, орган у справах дітей змінив свою позицію та не заперечував щодо позбавлення батьківських прав. Отже, Верховний Суд провів аналіз доводів учасників справи та інтересів дитини і виніс власне судове рішення з метою невідкладного вирішення спору та забезпечення благополуччя дитини. 

Верховний Суд