Суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук і суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська долучилися до роботи XV Kyiv Criminal Law Forum. У межах заходу представники юридичної спільноти обговорили актуальні питання кримінального права та процесу під час воєнного стану в Україні.

Олександра Яновська окреслила новели судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Суддя зауважила, що часто особам інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, однак не встановлюється наявність повноважень розпоряджатися  майном.

Спікерка навела як приклад постанову ККС ВС від 16 квітня 2024 року у справі № 404/6810/20. ВС установив, що основною складовою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, є наявність спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном. У цій справі службова особа приватного підприємства обвинувачувалася в тому, що після виконання робіт за договором з університетом вона підписала звітну документацію, до якої була включена завищена вартість змонтованого устаткування, і таким чином, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа коштами університету. Говорячи про це провадження, суддя зауважила, що службова особа приватного підприємства не мала права розпоряджатися майном університету, а майно фактично передано в результаті договірних відносин.  

Порушивши питання щодо розмежування кримінального правопорушення, яке вчиняється одночасно з цивільним правопорушенням, та цивільного правопорушення, яке вчиняється поза межами складу будь-якого злочину, суддя звернула увагу на позицію, висловлену в постанові ККС ВС від 11 травня 2023 року у справі № 757/60763/16-к. Колегія суддів визначила критерії такого розмежування, які мають братися до уваги. В цьому аспекті Олександра Яновська розповіла про рішення ЄСПЛ у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії».

А в постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 726/776/17 ККС ВС вказав, що дії члена колегіального органу можуть кваліфікуватися за ст. 368 КК України у тих випадках, коли вирішення питання, за яке передавалася неправомірна вигода, ухвалюється цим колегіальним органом спільним рішенням за результатами голосування. Кримінальна відповідальність за вказаною статтею встановлена за конкретні діяння, серед яких є одержання неправомірної вигоди, без конкретизації успішності досягання бажаного результату надавачем неправомірної вигоди, тому не має значення, яке рішення ухвалено колегіальним органом.

Із презентацією Олександри Яновської можна ознайомитися за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Nov_sud_prakt_VS_kr_prov.pdf .

Олег Ткачук зосередився на судовій практиці Верховного Суду у справах щодо відшкодування збитків, заподіяних війною.

Нині значна кількість звернень фізичних та юридичних осіб до судів пов’язується з  вимогами щодо відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок агресії рф. Саме ця держава має відповісти за наслідки воєнної агресії. Дієвим способом доведення розміру збитків, завданих фізичним / юридичним особам унаслідок війни рф проти України, є рішення судів про встановлення причин і розміру заподіяної шкоди. Такі рішення національних судів можуть бути враховані при формуванні й наповненні міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією. Тож рішення українських судів будуть одним з елементів, які сприятимуть відшкодуванню шкоди, заподіяної державою-агресором за рахунок активів цієї країни за кордоном.

Українська держава теж має створити власні механізми, які б допомогли фізичним і юридичним особам хоча б частково компенсувати заподіяну внаслідок війни шкоду. Відсутність у законодавстві України відповідних положень щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної агресією іншої держави, не перешкоджає особі вимагати від своєї держави компенсації за невиконання своїх позитивних обов’язків на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про це Верховний Суд зробив висновок у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 757/40388/17.

Разом з тим у перші місяці повномасштабного вторгнення росії до України Верховний Суд висловив правову позицію щодо судового імунітету росії як держави-агресора. Про це йдеться в постановах КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 і від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19. Верховний Суд висловився щодо можливості подолання судового імунітету рф як іноземної держави для забезпечення ефективного доступу до суду потерпілих від шкоди, завданої внаслідок агресії рф.

Верховний Суд виснував, що російська держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов’язаних із завданням нею шкоди здоров’ю чи життю людей, якщо така шкода повністю або частково завдана на території Української держави та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Захід організувала Асоціація адвокатів України.

Фото надані організаторами.

Верховний Суд