25 січня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в апеляційному порядку переглянув справу № 855/7/21 за позовом особи, яка оскаржила постанову Центральної виборчої комісії № 3 від 3 січня 2021 року «Про визнання Городянко В. І. обраною Пришибським сільським головою Кременчуцького району Полтавської області», вважаючи, що цим рішенням ЦВК перебрала на себе повноваження відповідної територіальної виборчої комісії.

Суди встановили, що Пришибська сільська ТВК Кременчуцького району Полтавської області порушила порядок та строки встановлення результатів місцевих виборів, що свідчить про невиконання нею відповідних вимог Виборчого кодексу України.

Верховний Суд дійшов висновку, що виборче законодавство у певних випадках наділяє ЦВК повноваженнями щодо встановлення результатів відповідних місцевих виборів. При цьому ЦВК користується процедурою, передбаченою для встановлення результатів відповідних місцевих виборів, зокрема для виборів сільського голови щодо встановлення результатів голосування (ст. 268 ВК України) та ухвалення рішення про визнання особи обраною (ст. 278 ВК України).

(Постанова КАС ВС від 25 січня 2021 року у справі № 855/7/21)

26 січня КАС ВС переглянув у касаційному порядку справу № 826/10130/18, у якій товариство – орендар приміщень автозаправного комплексу оскаржило припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України про заборону експлуатації об’єкта.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, мотивуючи це тим, що позивач не є суб’єктом містобудування, а є лише орендарем майна, яке належить іншому товариству.

Верховний Суд скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що вимога щодо заборони експлуатації виявленого контролюючим органом самочинно збудованого об’єкта, зокрема, якщо він має ознаки об’єкта підвищеної небезпеки, поширюється на всіх суб’єктів, які експлуатують такий об’єкт незалежно від того, чи мають вони причетність до його зведення.

(Постанова КАС ВС від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18)

25 січня Касаційний кримінальний суд у складі ВС направив на новий апеляційний розгляд кримінальне провадження щодо привласнення та розтрати чужого майна. Як установили суди, протягом 2010–2013 років керівниця відділу роздрібного бізнесу відділення банку у Львові, зловживаючи своїм службовим становищем, за допомогою завідомо підроблених заяв на видачу готівки заволоділа коштами вкладників на суму приблизно 3 млн грн. За вчинені кримінальні правопорушення суд призначив особі покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з фінансово-банківською діяльністю, строком на 3 роки, з конфіскацією належного на праві власності майна (справа № 461/4987/16-к, провадження № 51-1955км20).

26 січня Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 922/1266/19 про визнання права власності та витребування майна. Ліквідатор боржника – ТОВ «ВК Еко-Оіл» у межах справи про банкрутство звернувся до господарського суду із позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та витребування їх у АТ «Укрсоцбанк» на користь боржника.

Ухвалою господарського суду від 30 червня 2020 року відмовлено у прийнятті заяви ліквідатора боржника про відмову від позову з підстав неналежного ним захисту майнових інтересів боржника, від імені якого він діє.

Апеляційний господарський суд постановою від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задовольнив, ухвалу суду першої інстанції скасував і прийняв нове рішення, яким задовольнив заяву ліквідатора боржника про відмову від позову у справі і закрив провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що витребування майна та повернення його у власність боржника має наслідком збільшення заборгованості боржника перед його кредитором, у зв’язку з чим доводи ліквідатора боржника щодо неприпустимості затягування ліквідаційної процедури є підставними.

Рішенням господарського суду від 23 липня 2020 року у цій справі позов боржника ТОВ «ВК Еко-Оіл» в особі ліквідатора задоволено, визнано за боржником право власності на нежитлові приміщення та витребувано їх в АТ «Укрсоцбанк» на користь боржника.

Суд першої інстанції зазначив, що майно боржника за наявності відкритого провадження у справі про банкрутство і за перебування боржника у ліквідаційній процедурі вибуло з власності боржника поза межами процедури банкрутства та з порушенням порядку його продажу.

Апеляційний господарський суд постановою від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задовольнив, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову боржника про визнання права власності та витребування майна скасував. В іншій частині рішення суду залишено без змін.  

Як зауважив апеляційний суд, порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства у вигляді безпідставної відмови у задоволенні  заяви ліквідатора боржника про відмову від позову, а отже незакриття провадження у справі № 922/1266/19 (922/133/20), призвело до помилкового розгляду по суті позовної заяви ліквідатора ТОВ «ВК Еко-Оіл».

Постановою КГС ВС від 26 січня 2021 року касаційну скаргу ліквідатора боржника задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2020 року (щодо задоволення заяви ліквідатора боржника про відмову від позову) суд скасував повністю. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 23 липня 2020 року про задоволення позову ліквідатора ТОВ «ВК Еко-Оіл» до АТ «Укрсоцбанк» про визнання права власності, витребування майна та скасування заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень скасовано, в іншій частині цю постанову залишено без змін. У скасованій частині справу направлено на новий апеляційний розгляд.  

(Постанова КГС ВС від 26 січня 2021 року у справі № 922/1266/19)

27 січня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу про виселення. На забезпечення виконання зобов’язань за договором позики позивачка уклала договір іпотеки з відповідачкою, відповідно до якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру.

Пізніше в рахунок виконання зобов’язання право власності на цю квартиру перейшло до позивачки. Однак відповідачка та її малолітня дочка відмовилися добровільно виселитися зі спірного житла, тож позивачка просила суд усунути перешкоди в користуванні квартирою, виселити відповідачку з дочкою з квартири та  зняти їх із реєстраційного обліку за відповідною адресою.

Місцевий суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов.

Однак КЦС ВС скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову. Він зазначив, що у 2011 році до ст. 109 ЖК УРСР внесено зміни, відповідно до яких громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою.

Визнаючи порушення прав нового власника, суд врахував, що право власності на спірну квартиру перейшло до позивачки на виконання договору іпотеки і що вона була обізнана про обтяження квартири у вигляді проживання у ній її власника разом із малолітньою дитиною.

Отже, оскільки спірна квартира придбана відповідачкою не за позичені кошти, її з дочкою не можна виселяти з квартири без надання іншого житла.

(Постанова КЦС ВС від 27 січня 2021 року у справі № 2/1326/2058/2012)

Верховний Суд