Секретар Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Герман Анісімов та суддя цієї палати Сергій Фомін узяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Нормативно-правова модель досудового розслідування за чинним КПК: теоретичні і практичні проблеми та шляхи їх вирішення», організованій в онлайн-режимі Київським регіональним центром Національної академії правових наук України.

Суддя ККС ВС Сергій Фомін долучився до дискусії, у якій брали участь науковці та практики. Найбільш обговорюваною була тема щодо законодавчого врегулювання початку досудового розслідування.

«Багато проблем, про які йшлося ще у 2012 році, коли був прийнятий КПК України, залишаються невирішеними до цього часу. Серед них є питання, пов’язані з нормативним розширенням кола процесуальних дій, які можна було б проводити до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Насамперед ідеться про можливість затримання особи, стосовно якої у працівників поліції, не уповноважених на здійснення кримінальної процесуальної діяльності, є інформація про вчинення або підготовку до вчинення кримінальних правопорушень, особистого обшуку та залучення експерта для проведення експертизи», – зазначив суддя ККС ВС.

Він наголосив, що до Верховного Суду надходять касаційні скарги, у яких захисники зазначають про порушення прав особи, коли вона силою або через підкорення наказу була змушена залишатися поряд із поліцейськими, які виконували функції з охорони громадського порядку.  Законом України «Про Національну поліцію» передбачені поверхнева перевірка і огляд та обмеження пересування особи чи транспортного засобу як превентивні поліцейські заходи. Проте відповідно до ч. 1 ст. 37 цього Закону поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, КПК України та КУпАП, а також іншими законами України.

Адміністративне затримання проводиться на підставах та в порядку, що передбачені статтями 260−264 КУпАП, і не може застосовуватися до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, затримання ж як захід забезпечення кримінального провадження може здійснюватися лише після внесення відомостей до ЄРДР. Така неузгодженість між нормативними актами у деяких випадках справді може призвести до порушення прав особи, а згодом – до визнання доказів, отриманих до початку кримінального провадження, недопустимими.

«Ця проблема є дуже гострою і, на жаль, законодавець жодним чином її не вирішує», − зауважив Сергій Фомін.

Крім того, потребує удосконалення і законодавство, яке регламентує оперативно-розшукову діяльність. «Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», прийнятий на початку 90-х років, потребує значних змін і коригувань. На мою думку, ОРД має бути як діяльністю, яка проводиться до початку досудового розслідування, так і діяльністю, яка могла б супроводжувати кримінальну процесуальну діяльність», – підкреслив суддя ККС ВС.

Він також зазначив про те, що для врегулювання цього питання можна запозичити досвід інших країн. Наприклад, у Німеччині функціонує така модель побудови правоохоронних органів, за якої спеціальні заходи розслідування і досудове розслідування здійснюють не різні підрозділи цього органу, а члени постійно діючих груп, де оперативний працівник займається пошуком доказової інформації, у тому числі із застосуванням негласних засобів та методів, а слідчий процесуально оформляє результати, які були отримані в результаті такої діяльності.

Сергій Фомін звернув увагу і на проблему співвідношення публічного та приватного обвинувачення. За його словами, майбутнє – за розширенням можливостей приватного обвинувачення, тому варто розглянути питання про відмову від монополії держави на проведення розслідування; про запровадження інституту приватних детективів, котрі мали б реальні можливості щодо збирання доказів стосовно вчиненого кримінального правопорушення; про повноваження адвокатів – представників потерпілих самостійно висувати обвинувачення в суді та підтримувати його.

Модератор конференції, член-кореспондент Національної академії правових наук України Микола Шумило поцікавився думкою Сергія Фоміна щодо судового контролю на стадії досудового розслідування: «Сьогодні звучали позиції, що нинішній судовий контроль має формальний характер, здійснюється на додаткових повноваженнях суддів, оскільки їхнє основне завдання – розглядати справи. То чи доцільно виокремити цю гілку судової влади в окрему структуру?».

Суддя ККС ВС зазначив, що нині в багатьох судах є постійно діючі слідчі судді, тобто виокремлено здійснення функції судового контролю. «У тих же випадках, коли судді здійснюють і функцію судового контролю під час досудового розслідування, і розглядають справи по суті, причому не тільки кримінальні, а й цивільні та справи про адміністративні правопорушення, з урахуванням їх надмірного навантаження, в деяких випадках не виключено формальне ставлення до вирішення питань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які пов’язані з обмеженням конституційних прав особи», – сказав Сергій Фомін.

На його думку, варто, щоб один слідчий суддя, як і один прокурор, принаймні старший групи прокурорів, контролював весь хід досудового розслідування від його початку до його завершення і вирішував усі питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, надання дозволів на проведення слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених законом, розглядав скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого (прокурора).

Крім того, підкреслив суддя ККС ВС, відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства показання особи, надані на досудовому розслідуванні, не можуть бути використані як докази в суді, крім випадків, передбачених ст. 225 КПК України.

Сергій Фомін висловив думку про доцільність допиту підозрюваного у слідчого судді, як це передбачено в деяких європейських країнах, з одного боку – задля реального забезпечення його прав і недопущення незаконного впливу, а з другого – задля надання можливості судам, які в подальшому будуть розглядати кримінальне провадження, зіставити показання, надані в суді, з показаннями, наданими під час досудового розслідування.

Суддя ККС ВС Герман Анісімов додав: не можна стверджувати, що судовий контроль має формальний характер, адже не завжди задоволення слідчим суддею клопотання слідчого чи прокурора свідчить про формальний підхід суду. У більшості випадків це означає, що клопотання обґрунтоване і є таким, що підлягає задоволенню.

Він погодився з колегою, що судовий контроль має удосконалюватися, його можливості повинні розширюватися. «Зокрема, мова йде про можливість слідчих суддів проводити допити. Право звернутися до слідчого судді про допит тієї чи іншої особи повинен мати як слідчий, так і захисник. І не тільки за тих обставин і в тому порядку, які визначені у ст. 225 КПК України, а й за інших обставин», – розповів секретар палати.

На його думку, захисник має право знаходити докази, звертатися до слідчого судді з метою їх процесуального оформлення та надалі активно їх використовувати.

Крім того, Герман Анісімов погодився, що питання оперативного супроводу сьогодні нівельовано. «Можливо, не в кожному провадженні, але за наявності такої необхідності в межах одного провадження мають формуватися групи, про які говорив Сергій Борисович Фомін. Якщо ми вирішуємо завдання щодо боротьби зі злочинністю, усунення суспільно небезпечних діянь та їх наслідків, то маємо запропонувати ефективний механізм для цього, а не займатися подоланням безкінечних формальних перешкод», – наголосив суддя ККС ВС.

Загалом, зауважив він, обговорюючи модель досудового розслідування, передбачену КПК України, насамперед необхідно з’ясувати, відповідає ця модель уявленням науковців та потребам практиків чи її варто принципово змінювати.

«Якщо нинішня модель досудового розслідування задовольняє, то очевидно, що постає питання про її удосконалення, зокрема, в трьох напрямах: щодо захисту прав особи, щодо механізму досудового розслідування з точки зору повноважень слідчого, прокурора та щодо судового контролю», – зазначив Герман Анісімов.

Учасники заходу також обговорили питання стосовно процесуальних джерел доказів, електронних доказів та інші, які стосуються досудового розслідування, і запропонували механізми для удосконалення моделі досудового розслідування.

Верховний Суд