Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Член ВРП Наталія Краснощокова: Не кожне порушення процесуальної поведінки — дисциплінарний проступок

02 серпня 2021, 12:50
Номер видання: В„–31 (1537) 31.07—06.08.2021
Автор: Юлія Бойко
 
Член Вищої ради правосуддя, Секретар Першої Дисциплінарної палати Наталія Краснощокова у інтерв'ю виданню «Закон і бізнес» розповіла про поточну дисциплінарну практику ВРП, перспективи її узагальнення та захист суддівської незалежності.
 
«Дисциплінарне стягнення має бути індивідуалізоване з урахуванням принципу пропорційності»
 
— Наталіє Степанівно, з березня ви займаєте посаду секретаря першої дисциплінарної палати. Яким своїм обов’язкам приділяєте найбільше уваги? Що дається найважче?

— Після того як мене обрали секретарем першої дисциплінарної палати, певну частину часу приділяю організації роботи палати, підготовці до проведення засідань. Саме по собі головування на засіданнях теж потребує більше уваги та сконцентрованості, однак це не є надважким завданням для мене з огляду на те, що досить тривалий час я працювала в суді, де головувала на судових засіданнях.

Крім того, це командна робота, і так склалося, що наразі всі члени ПДП є суддями або суддями у відставці, усі дуже добросовісно ставляться до своєї роботи, якісно готують матеріали до розгляду. Тому із цієї точки зору особливих труднощів не виникає. Певні складності пов’язані з необхідністю моніторингу рішень інших двох палат, аби вирівняти нашу дисциплінарну практику. В основному це пов’язано з великою кількістю справ і тривалістю часу для того, щоб усе опрацювати.

— Ще йдучи в члени ВРП, ви зазначали, що маєте намір уніфікувати дисциплінарну практику. Чому вважаєте, що це необхідно?

— Так, це було одним із завдань, яке я ставила перед собою, коли висувала свою кандидатуру для обрання членом ВРП. Я зазначала, що нагальним питанням є уніфікація дисциплінарної практики. На той час, а це було вже майже 2,5 року тому, дисциплінарні палати працювали ще недовго. До речі, деякі наші колеги, які обрані в цьому році до ВРП з’їздом суддів, висловлюють такі самі побажання. Тобто ззовні видається, що наша практика все ще потребує єдності й уніфікації.

Звісно, не завжди при схожих порушеннях застосовуються однакові дисциплінарні стягнення. Так, власне, і не має бути. Адже враховується цілий ряд додаткових факторів, зокрема ступінь вини, наслідки проступку, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тобто в будь-якому випадку дисциплінарне стягнення має бути індивідуалізоване з урахуванням принципу пропорційності.

Однак важливим є визначення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в схожих випадках неналежної поведінки суддів. Це важливо, і робота в цьому напрямку продовжується.

— У червні минулого року Рада утворила із секретарів дисциплінарних палат робочу групу, яка має узагальнити дисциплінарні напрацювання. Коли можна очікувати перших результатів вашої спільної праці та як нині проходить робота? Якісь теми стали для вас дискусійними?

— На даний час аналіз рішень, ухвалених дисциплінарними палатами за досить великий період — з 2017 до 2020 року, перебуває вже на завершальному етапі. Робота триває, надто дискусійних питань не виникає. Але в цьому документі охоплюється цілий спектр питань: які рішення ухвалювалися палатами, як вони потім переглядалися ВРП та Верховним Судом, тобто аналізуються всі обставини.

«Дисциплінарна практика вже стала більш стабільною й однозначною»

— У чому сьогодні, на вашу думку, полягає неоднозначність дисциплінарної практики? І як нині можна було б удосконалити практику дисциплінарного розгляду?

— Як на мене, за час моєї роботи у ВРП дисциплінарна практика стала більш стабільною й однозначною. Вироблені деякі сталі правові позиції — як ВРП під час розгляду скарг на рішення дисциплінарних палат, так і Великою палатою Верховного Суду, яка переглядає рішення Ради за скаргами учасників дисциплінарних проваджень.

Це стосується використання в дисциплінарних провадженнях матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а також неможливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення правил суддівської етики без установлення порушення вимог тих чи інших законів. Адже норми Кодексу суддівської етики є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Звісно, і можливість, і необхідність удосконалення дисциплінарної практики існує, як існують й інструменти для цього. А це — перегляд рішень дисциплінарних палат Радою в разі їх оскаржень, та ВС — у разі оскарження рішення ВРП.

— Згідно з оприлюдненою статистикою дисциплінарні палати задовольняють усього близько 1% скарг на суддів. Із чим це пов’язано?

— Справді, із загального масиву дисциплінарних скарг, які надходять на розгляд ВРП, задовольняється приблизно 1%. Число є приблизно однаковим за весь період діяльності ВРП. Я вважаю, що причиною цього є продовження надходження скарг, які за своїм змістом, по суті, є скаргами на судове рішення. Однак останні мають оскаржуватися в установленому законом порядку — шляхом подання апеляційних і касаційних скарг. Тому значна частина дисциплінарних скарг залишається без розгляду ще на першій стадії, коли вони надходять до ВРП.

«Думаю, адвокати мають знати, з якими скаргами можна звертатись до ВРП, а з якими — ні»

— Чому за роки роботи дисциплінарного органу адвокати так і не зрозуміли, з якими скаргами їм можна звертатися до ВРП, а з якими — ні? Може, сторони процесу просто зловживають правом на звернення до ВРП? Деякі з них бідкаються на форумах: ви відповідаєте їм, «що суддя не правий», проте повертаєте скаргу та провадження не відкриваєте.

— Необов’язково це можна назвати зловживанням своїм правом. Закон передбачає, що громадяни подають дисциплінарні скарги особисто або через адвоката, а юридичні особи — лише через адвоката. Передбачалося, що залучення адвокатів якраз унеможливить подання необґрунтованих скарг, тобто скарги будуть більш кваліфіковані та грамотні. Однак навіть адвокати інколи в дисциплінарних скаргах повідомляють не про дисциплінарні проступки, а про результат судового розгляду, який, на їхню думку, є неправильним.

Крім того, також не можуть бути прийняті й повертаються без розгляду дисциплінарні скарги, подані не безпосередньо до ВРП, а надіслані до інших органів, які перенаправляють їх нам. Адже закон чітко визначає порядок подання дисциплінарної скарги.

Нещодавно я бачила скаргу, яка була адресована адвокатом народному депутату. Чомусь адвокат уважав, що так прискориться розгляд. Однак у такому випадку вона взагалі не підлягає розгляду, оскільки адресована не ВРП.

Крім того, дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, яка не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку, а також за анонімними заявами й повідомленнями. Думаю, адвокати мають знати, з якими скаргами можна звертатись до ВРП, а з якими — ні. Адже законом досить чітко врегульовані підстави дисциплінарної відповідальності, відомості, які має містити скарга, а згідно з ч.4 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів» не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі — ініціювати питання відповідальності судді без достатніх підстав та використання такого права як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням правосуддя. Зокрема, коли справа ще розглядається в суді, перевірка дисциплінарної скарги проводиться тільки в разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо дотримання строку розгляду справи чи скарги, а ще — зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, невчасного надання копій рішення для внесення до реєстру.

Перевірка наявності інших дисциплінарних проступків, що, імовірно, мали місце під час самого розгляду справи, можлива лише щодо окремих завершених процесуальних дій. Є випадки, коли адвокати подають дисциплінарні скарги щодо процесуальних дій суддів, не звертаючи увагу на те, що розгляд справи ще триває.

Не кожне порушення процесуальної поведінки — дисциплінарний проступок. Це мають бути лише серйозні, суттєві та неприпустимі діяння. І дисциплінарні провадження проти суддів повинні стосуватися випадків грубих порушень правил професійної поведінки, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу.

«На результат розгляду впливає активна позиція судді»

— Велика кількість суддів, стосовно яких Рада розглядала провадження, так і не знайшла для себе відповіді на запитання, чому одних за ті самі проступки звільняють, а інших — направляють до Національної школи суддів. Служителям Феміди здається, що проступки аналогічні. У чому вони помиляються?

— Особисто я думаю, що питання неоднакового дисциплінарного стягнення за начебто однакові проступки виникають саме на перший погляд. Адже, як я вже говорила, абсолютно тотожних випадків не існує. Можна навести безліч прикладів, коли дія чи бездіяльність схожі за своїми основними ознаками, однак суттєво відрізняється за способом учинення, за ступенем вини. Крім того, я вже перелічувала, які обставини застосовуються при визначенні дисциплінарного стягнення.

Є випадки зміни Радою рішень дисциплінарних палат про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді подання про звільнення й застосування стягнення у вигляді, наприклад, відсторонення з направленням до НШС. Підстави таких змін умотивовані в рішеннях ВРП. Зрозуміло, що в перегляді рішень ДП беруть участь члени Ради, які не брали участі в розгляді справи дисциплінарною палатою. Вони оцінюють обставини на власний розсуд, і досить часто такі рішення приймаються не одноголосно: коли розглядає весь склад ВРП, кожен має свою думку. І це також формує дисциплінарну практику.

— Як поведінка суддів у межах дисциплінарного провадження впливає на його результати? Чи можна систематизувати дії, які можуть потягти за собою більш тяжке покарання? Що б ви порадили законникам не робити?

— Поведінка судді може вплинути на результат розгляду в тому випадку, коли він займає активну позицію. Зокрема, в дисциплінарному провадженні суддя має права: дати пояснення щодо доводів дисциплінарної скарги; подати докази на спростування тверджень, що містяться в скарзі; пояснити свої дії чи бездіяльність. І така інформація сприятиме більш об’єктивному встановленню обставин подій.

Але надання  пояснень — це право, а не обов’язок судді. Він не зобов’язаний цього робити. І їх відсутність сама по собі, звісно, не зумовить більш тяжке покарання. Адже в разі визнання скарги обґрунтованою доводи будуть перевірятися безвідносно до того, давалися пояснення чи ні, а шляхом витребування із судів копій рішень, матеріалів справ. Це абсолютно об’єктивні речі, які можна перевірити.

Якоїсь певної поведінки, якої слід уникати, аби не наразитися на більш тяжке покарання, особисто я не можу уявити. Але, наприклад, можна сказати (були вже такі випадки), що не слід приховувати обставини, про які йдеться в дисциплінарній скарзі. Адже, по суті, абсолютна більшість дій фіксується у відповідних реєстрах, журналах, автоматизованих системах. Тож усі ці обставини можна буде з’ясувати. Тому як мінімум не треба чогось приховувати чи казати неправду.

«Безпідставні скарги відхиляють заради незалежності суддів»

— Нещодавно дисциплінарна палата покарала суддю, розглянувши скаргу на нього від колег з апеляційної інстанції. Чи означає це, що дисциплінарний орган уважає припустимими скарги такого характеру? Судді першої інстанції стверджують, що, за законом, колеги з вищих інстанцій не вправі скаржитися на законників нижчої ланки.

— Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді має будь-яка особа — згідно з ч.1 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів». У ч.10 ст.262 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни рішення. Аналогічні повноваження передбачені також і в ч.10 ст.246 Господарського процесуального кодексу, у ч.8 ст.249 Кодексу адміністративно судочинства.

Також у регламенті ВРП, а саме — у п.12.1.1, ідеться, що дисциплінарні скарги подаються до Ради в письмовій формі й повинні містити відомості, передбачені в ч.2 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, визначено, що дисциплінарні скарги, які надходять разом із приписами Національного агентства з питань запобігання корупції, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів та окремі ухвали суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності розглядаються в порядку та у строки, передбачені законами «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, розгляду підлягають скарги будь-якої особи щодо дисциплінарного проступку судді, у тім числі й окремі ухвали суддів вищої інстанції в разі, якщо вони містять інформацію про вчинення дисциплінарного проступку. Така практика у ВРП існує, і вона має належні правові підстави.

— Ідучи до ВРП, ви говорили, що будете прагнути захищати суддівську незалежність. Що вже вдалося зробити на шляху до цієї мети?

— Захист суддівської незалежності — одна з найголовніших функцій ВРП. І це також одне із завдань, яке я ставила перед собою, ідучи на посаду у ВРП.

Уже створена Служба судової охорони, яка забезпечує підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорону приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо гарантування особистої безпеки суддів, членів їхніх сімей і працівників суду, безпеки учасників судового процесу.

Також із метою захисту суддівської незалежності ВРП розглядає повідомлення суддів про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя. І вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів і авторитету правосуддя. Урешті-решт великий масив безпідставних дисциплінарних скарг відхиляється в тому числі з метою забезпечення незалежності суддів.

«Закон і Бізнес»