Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

На сьогодні невідкладного вирішення потребує питання дефіциту кадрів у судовій системі, – Андрій Овсієнко

01 листопада 2019, 09:53

На цьому Голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко наголосив, виступаючи 30 жовтня 2019 року перед учасниками XVIІ позачергового з’їзду суддів України.

30 жовтня 2019 року Андрій Овсієнко поінформував учасників з’їзду про роботу Вищої ради правосуддя та звернув увагу на шляхи вирішення ключових питань діяльності судової влади України.

Голова Вищої ради правосуддя зазначив, що із вдячністю ставиться до ініціативи з’їзду заслухати інформацію ВРП про її діяльність. На його погляд, тривалі обговорення, чи може ВРП звітувати перед з’їздом, «не варті навіть дискусії», оскільки хоча звітування Ради перед органом суддівського врядування не передбачено законодавством, суддівська спільнота і суспільство мають бути поінформовані про роботу Вищої ради правосуддя.

За словами Голови ВРП, діяльність Ради з початку її створення у 2017 році спрямована на максимальну відкритість, адже усі без винятку рішення публікуються на офіційному веб-сайті, засідання проводяться в режимі онлайн-трансляцій, що дає можливість суддям і спільноті безпосередньо слідкувати за роботою органу суддівського врядування.

Щодо виконання визначених законодавством повноважень Ради Андрій Овсієнко зупинився  на найбільш нагальних і гострих питаннях, які викликають і бурхливу реакцію, і справедливу у багатьох випадках критику у суспільстві та суддівській спільноті.

На сьогодні, як наголосив А.Овсієнко,  нагальним питанням, яке потребує невідкладного вирішення, є питання дефіциту кадрів у судовій системі.

«Станом на 28 жовтня 2019 року штатна чисельність усіх судів становить 7295 одиниць, фактично – 5236 одиниць. При цьому повноваження мають лише 4598 суддів. Ситуація є без перебільшення критичною, склалася вона не за один день і є наслідком певних процесів, які відбувалися впродовж років», – сказав Голова ВРП.

За його словами, причиною такої ситуації є те, що значна кількість суддів за останні кілька років залишила посади з різних причин.

Водночас аналіз віку суддів, які пішли у відставку у 2017–2019 роках, показує, що із системи йдуть саме люди активного віку, яким не виповнилося і 50 років.

«На сьогодні ми маємо ситуацію, коли шість судів в Україні не здійснюють правосуддя, оскільки в них немає жодного судді. П’ять судів укомплектовані штатними суддями, однак вони не мають повноважень для здійснення правосуддя. Ситуація є проблемною і без перебільшення критичною. Окрім того, 94 суди в Україні здійснюють правосуддя при фактичній чисельності суддів у цих судах менше 50 % відсотків від штатної. 46 судів заповнені наполовину від штатної чисельності», – сказав А.Овсієнко.

Незавершення попередньої реформи та початок нової – одна із причин складної ситуації у судовій системі

Як наголосив Андрій Овсієнко, ці цифри відображають стан речей на сьогодні, але не показують глибини всієї ситуації, яка склалася.

Серед таких причин – незавершення реформи 2015 року і прийняття Закону України № 1008, а отже, на зламі двох законодавчих моделей регулювання діяльності судової системи ВККСУ перебуває у невизначеному статусі – на сьогодні вимушено обмежено виконує свої повноваження, а у разі підписання цього закону буде сформовано фактично новий орган.

«Ми орієнтовані на те, аби проблема була вирішена не з дотриманням граничних строків, а у гранично мінімальні строки. У цьому я хочу вас запевнити», – сказав Андрій Овсієнко.

З 2017 року  звільнено 1157 суддів, за загальними обставинами – 836 суддів, за вчинення істотних дисциплінарних проступків, порушення вимог щодо несумісності, через непроходження кваліфікаційного оцінювання – 321 суддя. Водночас з 2017 по 2019 роки було прийнято рішення ВРП про внесення Президентові України подання про призначення на посаду 1377 суддів, без урахування суддів, рекомендованих до Вищого антикорупційного суду та до Верховного Суду.

«Різниця у цифрах, фактично, показує, що велика кількість суддів пішла у відставку до 2016 року. Причини були різні, але факт є фактом, – сказав він. – Тому найважливішим пріоритетом у роботі ВРП наразі є питання наповнення суддівськими кадрами, суддями  суддівського корпусу у нашій державі».

Формального підходу до визначення штатної кількості суддів не повинно бути

Очевидним є питання, чи достатньою є штатна чисельність суддів, затверджена в останні роки.

Андрій Овсієнко поінформував, що рішенням ВРП від 27 липня 2017 року було погоджено визначення кількості суддів у місцевих та апеляційних судах –

7235 суддів.

Нагадаємо, що 29 грудня 2019 року указами Президента у межах судової реформи було проведено оптимізацію судів шляхом ліквідації та утворення, реорганізації місцевих та апеляційних судів. ВРП, погоджуючи укази Президента щодо оптимізації судів, у кожному випадку зазначала, що оптимізація має відбуватися з неухильним дотриманням гарантій прав суддів у тих судах, які підлягають ліквідації чи реорганізації.

31 липня 2018 року ВРП своїм рішенням погодила на 2018 рік кількість суддів в апеляційних судах, утворених в апеляційних округах.

18 квітня 2019 року було погоджено на 2019 рік тимчасову кількість суддів в апеляційних судах, утворених в апеляційних округах.

18 квітня цього року було погоджено тимчасову кількість суддів в окружних, тобто місцевих судах, на 2019 рік .

11 липня 2019 року тимчасова кількість суддів в окружних адміністративних судах було погоджено на 2019 рік рішенням ВРП.  

У чому полягали проблема і потреба у такій динамічній зміні підходу до визначення штатної чисельності суддів?

Згідно з повідомленням ДСА України, для визначення кількості суддів було застосовано раніше створену методику, але показники навантаження бралися за 2018 рік.

Для врегулювання вказаного питання і визначення дійсно оптимальної штатної кількості суддів у місцевих апеляційних судах, для того щоб навантаження на суддів дійсно відповідало реаліям і процесуальному законодавству, ВРП було долучено до процесу розробки нової методики міжнародної програми USAID «Нове правосуддя», яку до кінця вересня планувалося презентувати, проте реалізацію проекту продовжено у зв’язку з необхідністю врахування великої кількості критеріїв і чинників.

Голова ВРП висловив сподівання, що роботу буде завершено до кінця цього року і це дасть змогу визначити дійсну штатну чисельність суддів у місцевих та апеляційних судах.

Одне з найболючіших питань роботи ВРП – єдність дисциплінарної практики

Наступним важливим питанням діяльності ВРП, чим переважно зайняті члени ВРП щоденно, є дисциплінарні провадження. Статистика, на перший погляд, жахає, за словами Голови ВРП, оскільки за 2017–2019 роки до ВРП надійшло майже 45 000 дисциплінарних справ.

З одного боку, це досить значне навантаження кожного члена ВРП.

З іншого боку, майже 25,6 тисячі скарг було повернуто одноособовими ухвалами заявникам як такі, що не відповідали вимогам закону, були подані з порушенням, не могли бути прийняті для розгляду.

«Така кількість скарг показує фактичний стан речей у нашій судовій системі, у нашому суспільстві в частині незгоди з діями, рішеннями судів і доводить, що переважна кількість скарг по суті подається як незгода із судовим рішенням, як спроба знайти не передбачену процесуальним законом чергову інстанцію для оцінки такого судового рішення або (і в небагатьох випадках) стосується незгоди з діями, поведінкою судді. Більшість таких скарг було повернуто одноособово членами ВРП», – прокоментував Андрій Овсієнко.

Всього ВРП за вказаний період було розглянуто 30,5 тисячі дисциплінарних скарг. За результатами їх розгляду 383 судді було притягнуто до різних видів дисциплінарної відповідальності.

Майже 3000 рішень ВРП прийнято про відмову у відкритті дисциплінарних справ або про залишення скарг без розгляду Дисциплінарними палатами.

454 рішення було ухвалено про відмову у притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності із закриттям дисциплінарних проваджень.

«Неодноразово лунали обґрунтовані нарікання на те, що дисциплінарна процедура не є досконалою, неповною мірою відображає стан речей щодо обставин дисциплінарних проступків, щодо видів дисциплінарних стягнень. З іншого боку, практика Дисциплінарних палат доволі істотно могла різнитися в окремих питаннях», – сказав Андрій Овсієнко.

З метою формування єдиних критеріїв, які б дали змогу, насамперед, судді визначитися, які саме дії можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність, і керуватися цим у своїй роботі, ВРП залучила і міжнародні організації, і національних експертів для узагальнення своєї дисциплінарної практики.

За словами Голови ВРП, такі узагальнення було враховано у роботі. На сьогодні ВРП розробляє узагальнені підходи: що є дисциплінарним проступком, найбільш типові дисциплінарні проступки, відповідальність за дисциплінарні проступки.

«Зроблено це для того, щоб судді могли розуміти, які порушення неприпустимі за жодних обставин при відправленні правосуддя», – наголосив Андрій Овсієнко, зауваживши, що «болюче питання» – приведення дисциплінарної практики до єдиного знаменника – є одним із пріоритетів як у його роботі як Голови Ради, так і у роботі ВРП.

Андрій Овсієнко звернув увагу, що наразі Вищу раду правосуддя не повністю укомплектовано. Вакантними є 4 посади.

На сьогодні більшість у складі ВРП становлять судді (10), обрані суддями.

«Я хочу сказати, що серед цих суддів немає жодного байдужого до проблем у судовій системі, які виникли у зв’язку з кадровим дефіцитом, та до підходів формування дисциплінарної практики», – сказав Голова, наголосивши, що аналіз дисциплінарної практики  та її удосконалення з урахуванням позицій Верховного Суду ведеться постійно.

За 2017–2019 роки до ВРП надійшло майже 1200 повідомлень суддів про втручання в їхню професійну діяльність щодо здійснення правосуддя

Значимою і знаковою у роботі ВРП є реалізація повноважень у сфері забезпечення незалежності суддів.

За 2017–2019 роки до ВРП надійшло майже 1200 повідомлень суддів про втручання в їхню професійну діяльність щодо здійснення правосуддя, переважну більшість яких розглянуто. За результатами їх розгляду було прийнято 189 рішень про вжиття відповідних заходів реагування.

Голова Вищої ради правосуддя звернув увагу на проблему ефективності заходів реагування, яких вживає ВРП, оскільки механізмів для дієвого впливу і контролю за вжитими заходами реагування у разі втручання у діяльність суддів у Ради є надзвичайно мало.

Це питання обговорюється вже другий рік поспіль у ВРП. Із цією метою було проведено узагальнення практики. ВРП зверталася і до суб’єктів законодавчої ініціативи, і до ГПУ як до основного адресата звернень Ради щодо вжиття заходів з тим, аби було проведено на інституційному і законодавчому рівнях узгодження цих процедур, аби ВРП була не лише формальним виконавцем повноважень закону, а й здійснювала дієвий контроль і мала механізми впливу на виконання рішень ВРП про вжиття заходів гарантування незалежності суддів у зв’язку із втручанням у їхню діяльність.

Проведений аналіз повідомлень суддів про втручання вказує й на іншу проблему. Часто судді звертаються до ВРП навіть у тих випадках, коли об’єктивно ніякого втручання у здійснення правосуддя не було.

У щорічній доповіді про стан незалежності суддів в Україні, яка готується, починаючи з 2017 року, встановлено критерії, які дають можливість судді визначати, чи є певні дії або деструктивний вплив сторін, інших суб’єктів втручанням у здійснення правосуддя, чи це є елементарні порушення порядку в залі судового засідання чи громадського порядку, щодо яких законом визначено інший механізм реагування.

«Донесіть цю інформацію до колег, врахуйте її в подальшому, бо безпідставні звернення не лише перевантажують Раду, а й негативно відображаються на строках розгляду звернень, які потребують невідкладного реагування, у яких насправді йдеться про гострі кричущі випадки втручання у здійснення правосуддя», – сказав Андрій Овсієнко.

Голова Вищої ради правосуддя відзначив, що оцінка проблем, які існують у судовій системі, є спільною, а з’їзд – це найкраща можливість обговорити питання, які хвилюють представників суддівських колективів.

 Прес-центр судової влади України