20 серпня 2020 року відбулася всеукраїнська веб-конференція на тему «Інститут представництва у нотаріальній діяльності. Наука, судова та нотаріальна практика». Захід із підвищення професійного рівня для нотаріусів організувала Нотаріальна палата України за участю представників Верховного Суду, Міністерства юстиції України та Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. У вебінарі взяли участь більше 700 нотаріусів.

Суддя Великої Палати ВС Олена Кібенко презентувала практику Верховного Суду щодо окремих аспектів представництва за нотаріальною довіреністю. Вона, зокрема, висвітлила питання щодо презумпції правомірності довіреності та нагадала, що видача довіреності і відносини, що виникають між особами в результаті цього, – це правочин, який є правомірним, якщо в суді не доведено зворотного. 

«Якщо довіреність як правочин є і вона не оскаржена в судовому порядку або не визнана недійсною, а сторони при розгляді питання щодо їх позовних вимог не надали доказів суду, що вона є недійсною, то в такому випадку діє презумпція правомірності правочину і довіреності, яку й застосовує суд», – зауважила вона.

Доповідачка детально зупинилася на рішеннях Верховного Суду про визнання недійсними правочинів, вчинених представником за довіреністю, та підставах, на основі яких відповідні рішення були прийняті. Зокрема, звернула увагу на таке:

- вчинення нотаріальних дій за межами нотаріального округу є підставою для визнання довіреності недійсною, а дій, що на ній ґрунтуються, такими, які не породжують правових наслідків (постанова КЦС ВС від 5 серпня 2020 року у справі № 450/1610/15-ц);

- договір купівлі-продажу, укладений представником на підставі довіреності, яка була скасована довірителем, не може бути визнаний недійсним, якщо факт повідомлення представника про припинення дії відповідної довіреності є недоведеним (постанова КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 552/856/18);

- підроблення підпису однієї зі сторін означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали, такий договір є неукладеним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц);

- довіреність, повноваження за якою були реалізовані, не може бути предметом окремого судового розгляду (постанова КАС ВС від 18 вересня 2018 року у справі № 826/16572/14);

- якщо довіреність учасника (акціонера) на право участі та голосування на загальних зборах оформлена або посвідчена з порушенням встановлених законодавством вимог, голоси учасника (акціонера), передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування (постанова КГС ВС від 26 квітня 2018 року у справі № 910/8091/17);

- перевищення представником повноважень, зазначених у довіреності, при голосуванні на зборах є підставою для визнання прийнятих рішень зборів недійсними (постанова КГС ВС від 19 грудня 2018 року у справі № 918/13/18).

Окрім цього, суддя зауважила, що судова практика щодо довіреності на представництво в суді поступово відходить від зайвого формалізму, спираючись те, що представник за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді несе кримінальну відповідальність. Так, у довіреності можна не зазначати, що вона видана саме адвокату (постанова Об’єднаної палати КГС ВС від 12 жовтня 2018 року у справі №  908/1101/17), чи назву конкретного суду (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 у справі № 361/8400/18-ц).  

Олена Кібенко також навела актуальну практику з питань цивільно-правової відповідальність нотаріуса за порушення, допущені при посвідченні довіреності.

«Все частіше ухвалюються судові рішення про відшкодування нотаріусом матеріальної та моральної шкоди, завданої недотриманням нотаріусом вимог закону при вчиненні нотаріальних дій», – сказала суддя на завершення.  

Із презентацією Олени Кібенко можна ознайомитися за посиланням https://bit.ly/2CPYONg.

Верховний Суд України