До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач) з позовом до дочірнього підприємства «Особа_1» публічного акціонерного товариства «Особа_2» (відповідач).

У позові заявлені вимоги про стягнення з відповідача 742 504,94 грн. основного боргу з орендної плати за користування державним майном, 162 248,02 грн. пені та 232 124,66 грн. втрат від інфляції (справа №904/3632/19).

Під час розгляду справи господарським судом установлено, що у серпні 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та дочірнім підприємством «Особа_1» публічного акціонерного товариства «Особа_2» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу «Спорткомплекс», що належить до державної власності.

Сторонами у договорі визначено методику розрахунку орендної плати, строки і порядок її оплати.

Факт передачі майна у користування відповідачу підтверджується відповідним актом приймання-передачі, наданим до матеріалів справи.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 28.08.2007 по 27.07.2010 включно. У подальшому договір було пролонговано до 26.06.2018 (включно).Додатковою угодою від 19.09.2018 сторонами договору узгоджено, що дата затвердження акту приймання-передачі орендованого цілісного майнового комплексу вважається датою припинення терміну дії договору. Заборгованість орендаря по орендній платі, пені та суми втрат від інфляції має бути погашена в повному обсязі до дати припинення терміну дії договору оренди.

Суд зазначив, що додаткова угода від 19.09.2018 фактично є актом приймання-передачі, за яким відповідач повернув майно позивачу.

Саме за період з 26.06.2018 по 19.09.2018 (до моменту передачі позивачу орендованого майна), позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача 742 504,94 грн. боргу з орендної плати.

Позивач направляв відповідачеві лист, у якому наполягав на терміновому виконанні умов договору в частині обов’язку орендаря з оплати орендної плати за користування державним майном.

Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, яким  врегульовані відносини з оренди державного майна, господарський суд визнав вимогу позивача про стягнення основного боргу у розмірі 742 504,94 грн. обґрунтованою.

Окрім основного боргу, позивач нарахував пеню, стягнення якої передбачено у договорі оренди в разі несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати або її сплати не у повному розмірі.

Так, позивач заявив до стягнення пеню у сумі 162 248,02 грн.

У свою чергу, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 70% з огляду на відсутність коштів для виконання договірних зобов’язань.

 Однак суд зазначив, що надані відповідачем докази не містять виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені.

Тому, перевіривши розрахунок пені, суд визнав вимоги про її стягнення такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 232 124,66 грн.

Суд перевірив заявлену суму інфляційних втрат і встановив, що втрати від інфляції з простроченої суми становлять 56 822,05 грн.

 Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11.12.2019 у справі №904/3632/19 позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з дочірнього підприємства «Особа_1» публічного акціонерного товариство «Особа_2» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 742 504,94 грн. основного боргу, 162 248,02 грн. пені та 56 822,05 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позовних вимог відмовив.

На зазначене рішення відповідачем була подана апеляційна скарга, яка ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повернута відповідачу без розгляду. 

Відповідно до частини другої статті 241 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги.

Отже, рішення у справі №904/3632/19 є таким, що набрало законної сили.

За повідомленням прес-служби суду