Тому що особа, яка протиправно користувалася чужою земельною ділянкою, не має права на врожай. Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Рівненським апеляційним судом встановлено, що мешканець Здолбунівського району М. є власником земельної ділянки площею 2,45 га на території однієї з сільських рад Здолбунівщини. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано, що спірна земельна ділянка у 2016 році передана попереднім власником, громадянкою Є., в оренду на 7 років агропромисловому товариству.

У квітні наступного року орендар обробив площу та висіяв ячмінь. Врожай у серпні було зібрано та 9 400 кілограмів передано власникові спірної земельної ділянки.

Спірні відносини між агропромисловим товариством та громадянином М., виникли після того, як він як власник земельної ділянки зібрав урожай ячменю, який, на думку товариства, належить тому, хто землю обробляв та засівав її.

Агропромислове товариство звернулося до місцевого суду з позовом до громадянина М. про визнання права власності на врожай та стягнення матеріальної шкоди в розмірі понад 50 000 гривень.

Рішенням суду першої інстанції  у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись з такою позицією суду, агропромислове товариство звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного суду, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

— Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, право власності  громадянки Є. на спірну ділянку припинилося в квітні 2016 року у зв’язку з її смертю, — роз’яснила суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук. —  Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки — це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.  Крім того, відповідно до ч.1 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відхилив суд апеляційної інстанції й вимоги апеляційної скарги товариства про стягнення з відповідача майнової шкоди, вважаючи їх безпідставними. У даному випадку відсутні докази про те, що поведінка громадянина М., яка виявилася у зборі врожаю із належної йому на праві власності земельної ділянки, є неправомірною. Тому підстав для стягнення шкоди з відповідача немає, як і підстав для скасування рішення місцевого суду.       

За повідомленням прес-служби суду