19.11.2019 Корабельним районним судом міста Миколаєва розглянуто кримінальне провадження за обвинуваченням гр. Ч. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України.

Судом було встановлено, що 5 квітня 2016  біля 14:00 обвинувачений перебував за місцем свого тимчасового проживання, де разом з іншими мешканцями, серед яких був і потерпілий гр. А., вживав спиртні напої. В цей час на подвір’ї між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт, в ході якого гр. Ч., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не маючи умислу на заподіяння потерпілому смерті та не передбачаючи можливих наслідків своїх дій, проявивши злочинну недбалість, наніс останньому один удар рукою в область голови. Від цього удару потерпілий, який сидів навприсядки і також перебував у стані алкогольного сп’яніння, не втримав рівновагу та впав на землю, при падінні вдарившись потиличною частиною голови об забетоновану частину металевого стовпа, який знаходився поруч. Внаслідок отриманої черепно-мозкової травми 15 квітня 2016 року потерпілий помер в Жовтневій центральній районній лікарні.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про винність гр. Ч. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 119 Кримінального кодексу України, і кваліфікував його дії як вбивство, вчинене через необережність.

Суд дійшов висновку про недоведеність іншої частини фактичних обставин, яка інкримінована стороною обвинувачення і згідно з якою обвинувачений, переслідуючи умисел, направлений на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, наніс останньому не менше двох ударів рукою в область голови, від яких останній впав на підлогу, після чого одразу ж наніс не менше двох ударів ногою в область голови, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, які описані вище, від яких потерпілий згодом помер.

Так, сам обвинувачений під час судового розгляду підтвердив нанесення потерпілому лише одного удару, який більше був схожий на ляпас чи поштовх, в область голови. Ця дія обвинуваченого призвела до падіння потерпілого, його подальшого удару головою об тверде покриття і отримання черепно-мозкової травми, яка в подальшому потягла смерть. Відтак, прямого причинного зв’язку між дією обвинуваченого та смертю потерпілого не прослідковується. Лише про один удар та падіння показала суду і свідок у справі. Показання і обвинуваченого, і свідка повністю узгоджуються із висновками судово-медичної експертизи.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд врахував що той вчинив злочин середньої тяжкості, який хоча і є насильницьким та потягнув смерть людини, проте за формою вини є необережним; особу обвинуваченого - раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не має постійного місця роботи, не має сім’ї. Судом встановлені обставини, що пом’якшують покарання обвинуваченого - останній під час судового розгляду повністю визнав свою вину в тому обсязі обвинувачення, який визнаний судом доведеним, щиро розкаявся у вчиненому, самостійно розпочав курс лікування від алкогольної залежності. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до вироку суду, гр. Ч. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 119 Кримінального кодексу України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки дев’ять місяців двадцять шість днів.

В порядку частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України суд ухвалив зарахувати обвинуваченому в строк відбування покарання час його перебування в Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор» за період з 19 квітня 2016 року по 24 січня 2018 року та з 29 вересня до 19 листопада 2019 року з розрахунку один день такого перебування за два дні позбавлення волі, та, обмежившись загальним часом його тримання у вказаній установі протягом трьох років дев’яти місяців двадцяти шести днів, звільнити його з-під варти у залі суду.

До набрання вироком законної сили до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Повний текст рішення в ЄДРСР справа № 488/2460/16-к

 За повідомленням прес-служби суду