Центральний апеляційний господарський суд залишив в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області, яким було визнано недійсним договір про спільну діяльність, укладений між Мар’янівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та товариством з обмеженою відповідальністю та зобов’язано товариство звільнити земельну ділянку державної форми власності загальною площею 60 га.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний правочин не спрямований на настання обумовлених ним наслідків та укладений всупереч приписам статей 92, 95, 96, 124 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, між Мар'янівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів(відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач-2) укладений договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони домовилися спільно діяти в галузі сільськогосподарського виробництва з метою розвитку обох підприємств та отримання прибутку. Для цього школа зобов'язалась надати в обробіток земельну ділянку загальною площею 60 га, а товариство - проводити комплексні роботи по обробітку землі власними засобами.

З матеріалів справи вбачається, що Мар'янівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на підставі державного акту на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Новомосковської районної (міської) Ради депутатів трудящих, належить право безстрокового та безоплатного користування земельною ділянкою площею 60 га в межах згідно з планом користування для навчально-дослідного господарства.

У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній  власності. Таким чином, наділений правом постійного користування земельною ділянкою відповідач-1 фактично передав земельну ділянку відповідачу-2, не маючи права розпоряджатися нею.

Проаналізувавши положення спірного договору та з урахуванням змісту законодавчих норм щодо спільної діяльності та оренди землі, колегія суддів встановила, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, окрім здійснення товариством господарської діяльності з сільськогосподарського товаровиробництва на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні школи. Можливість спільних дій відповідачів з метою, визначеною предметом цього договору, виключається у зв'язку з тим, що Мар'янівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є неприбутковою установою, що унеможливлює досягнення сторонами договору розвитку їх підприємств та отримання прибутку. За умовами спірного договору лише товариство з обмеженою відповідальністю отримує вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції, натомість набуття школою будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію не передбачено, узгоджено лише отримання від товариства фіксованої грошової суми. 

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки. Укладення спірного договору призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, що виявилося у вибутті з користування земельної ділянки без згоди власника та з порушенням встановленої законом процедури.

З огляду на умови спірного договору, земельна ділянка фактично використовується відповідачем-2 для ведення сільгоспвиробництва з метою отримання прибутку, в той час як ця земельна ділянка надана відповідачу-1 для навчально-дослідного господарства.

Таким чином, умовами спірного договору порушено цільове призначення земельної ділянки, що суперечить положенням ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України.

Перевіривши всі наявні матеріали та проаналізувавши докази у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір, укладений відповідачами, не відповідає приписам ст.ст. 92, 95, 96, 124 Земельного кодексу України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає рішення суду першої інстанції у даній справі таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

З повним текстом постанови можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.  

За повідомленням прес-служби суду