20 вересня 2018 року Вознесенським міськрайонним судом було ухвалено вирок відносно громадянина М.

Суддя, головуючий у справі, - Дробинський О.Е.

Вироком суду було визнано доведеним, що 10 червня 2018 року біля 08:55 водій М., керуючи технічно справним транспортним засобом – автомобілем моделі «DAF – XF 105.450», рухався по лівій смузі руху сухої асфальтованої проїжджої частини вулиці Київська з боку вулиці Чубчика у напрямку вулиці Одеська в місті Вознесенську Миколаївської області. При наближенні до перехрестя вулиць Київської та Челюскінців в центральній частині міста Вознесенська Миколаївської області обвинувачений водій М. здійснив зупинку керованого ним транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом, по якому проїжджу частину вулиці Київська перетинали пішоходи.

В порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України, обвинувачений водій М. проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух автомобіля, не надав дорогу пішоходу С., яка переходила проїжджу частину вулиці Київська по нерегульованому пішохідному переходу проїжджої частини відповідного напрямку руху, хоча мав об’єктивну можливість завчасно бачити пішохода на шляху свого руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода С., яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці дорожньої транспортної пригоди.

Під час судового розгляду обвинувачений М. визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення злочину при викладених вище обставинах. Також він зазначив, що потерпілій В., яка є найближчою родичкою загиблої С., ним повністю відшкодована завдана матеріальна та моральна шкода.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з’ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Вироком суду М. було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), та призначено йому покарання в виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого М. від призначеного основного покарання звільнено із встановленням йому строку випробування 01 рік, зобов`язано обвинуваченого періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок не набрав законної сили та сторонам роз’яснено право на його оскарження, повідомляє суддя-спікер суду Н.Б.Зубар.

За повідомленням прес-служби суду