22 липня 2018 року в рамках відкриття VII Літньої школи з конституційного права «Верховенство права та конституціоналізм» відбулася відкрита дискусія з громадськістю, присвячена майбутньому конституціоналізму в Україні.

Національний радник з юридичних питань, керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков, який був модератором цієї зустрічі, зауважив, що на сьогодні в Україні існують певні тенденції щодо розвитку такого явища як конституційний популізм. І саме у цих умовах, на його думку, відбувається відродження Конституційного Суду України.

 «Після змін до Конституції України в частині правосуддя та прийняття нового Закону України «Про Конституційний Суд України» відбувається становлення Конституційного Суду України: змінено його статус, орган виведений з судової влади і поставлений над трьома гілками влади», – розпочав дискусію Олександр Водянніков.

Тож, яке майбутнє конституціоналізму в Україні та чи можна взагалі говорити про його існування? Які виклики стоять сьогодні перед Конституційним Судом України? Якими є переваги та недоліки конституційної реформи?

Відповідали на ці та інші актуальні питання Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук, суддя Суду Василь Лемак, Президент Національної академії правових наук України Олександр Петришин, ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук, професор Ужгородського національного університету Михайло Савчин.

Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук наголосив, що через два роки виповнюється сто років конституційним судам, перші з яких було створено в Австрії та Чехії. Це риторична відповідь політикам на питання, чи потрібні конституційні суди, зазначив Голова КСУ, адже у Європі вони існують майже сто років. Він процитував засновника та першого суддю Конституційного Суду Австрії Ганса Кельзена, який стверджував, що Конституція без ефективного Конституційного Суду схожа на сонце, яке світить, але не гріє. Доповідач підкреслив, що Конституційний Суд, який наповнює норми Конституції живим змістом, по суті, є негативним законодавцем, і повинен захищати Основний Закон, зокрема, від парламенту – позитивного законодавця.

Задаючись питанням про те, як Конституційному Суду України повернути довіру до Конституції України, Голова КСУ зазначає, що Суд захищає установчу владу – владу народу – від влади встановленої. Він наголосив, що політикам не подобається те, що є орган, який може визнати закони неконституційними. Водночас, Станіслав Шевчук констатував, що у цьому році Суд визнав два закони неконституційними в цілому з огляду на порушення процедури їх розгляду та ухвалення.

Очільник Конституційного Суду України також зауважив, що тривалий час Суд перебував у кризі, проте на сьогодні ситуація змінюється: ухвалено Регламент, сформовано сенати, утворено колегії, розглядаються конституційні скарги та ухвалюються рішення, посилюється їх аргументація.

Проте, на його думку, залишається ще багато викликів, зокрема, боротьба з конституційним популізмом та повернення довіри до Суду. «Як Голова Суду я проголосив політику відкритості органу конституційної юрисдикції, налагодження системи комунікації із суспільством», – зазначив Станіслав Шевчук та водночас підкреслив, що підтримка молодого покоління, представників засобів масової інформації, громадськості та наукових кіл є важливою для Суду.

За словами Станіслава Шевчука, Конституційний Суд України працює не на державу, а, як би парадоксально це не звучало, проти держави, водночас зміцнюючи її. Ми забезпечуємо юридично ті обмеження, наголосив Голова КСУ, які покладаються Конституцією України на органи державної влади, в тому числі й через захист прав людини.

«По суті, сучасне конституційне право України – це Конституція та рішення Конституційного Суду України. Конституція накладає стандарти на всю нашу правову систему, водночас саме від Конституційного Суду України залежить рівень довіра до Основного Закону та розуміння того, що Конституція – не просто текст, а й принципи, ідеї та цінності, які покликаний захищати Суд», – підкреслив Станіслав Шевчук.

Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак у своєму виступі навів загрози для конституційної демократії, які на європейському континенті зазвичай ідуть не «методом Піночета», а більш тонко, тому є ще більш небезпечними. У якості прикладу він згадав Гітлєра у нацистській Німеччині, який отримав пост канцлера у конституційний спосіб, однак протягом одного-півтора років узурпував владу, використавши для цього й інститут референдуму. У Німеччині не було судових органів, які були спроможними захистити Конституцію, зазначив Василь Лемак.

«Сьогодні держава, в якій є загальне виборче право, потребує захисту фундаментальних конституційних цінностей, у тому числі й від тих, хто, прикриваючись народом, бажає зруйнувати демократичні інститути. У суспільствах, де відсутні тривалі конституційні традиції, якщо людина з правом голосу піддана впливу потужних пропагандистських ресурсів, особливо із-за кордону, інколи вона може нести загрозу для конституційних цінностей, якщо вона недооцінює значення цих цінностей», – переконаний суддя КСУ. Протистояти «конституційному популізму», на його думку, є одним із завдань судової влади.

Василь Лемак наголосив: «Конституційний Суд України народжується заново, тому що лише конституційна реформа 2016 року щодо правосуддя надала такі гарантії Конституційному Суду України і Верховному Суду, які вперше дають можливість говорити, що суд є судом».

За словами судді, Рішенням КСУ від 26 квітня 2018 року чи не вперше закон України було визнано повністю неконституційним не лише з огляду на порушення процедури його ухвалення, а й зважаючи на його зміст. У рішенні, яким Закон України «Про всеукраїнський референдум» було визнано неконституційним, сформульовано низку юридичних позицій, які стосуються розвитку доктрини порушення конституційної процедури ухвалення акта, як підстави для визнання його неконституційним, підкреслив він. Це, в першу чергу, вплив на кінцевий результат голосування, системний та грубий характер порушень тощо. «Із цього Рішення також випливає конституційний обов'язок парламенту невідкладно законодавчо врегулювати інститут референдуму, бо він є не лише механізмом здійснення влади, а й механізмом права людини на участь в державному управлінні», – підсумував Василь Лемак.

Президент Національної академії правових наук України, академік НАПрН України, професор Олександр Петришин зауважив, що у суспільстві існує дві крайності у розумінні Конституції України. Частина суспільства сприймає Конституцію як інструкцію, тому не знайшовши в її тексті прямої відповіді на певні питання, заявляє про необхідність внесення змін і усунення прогалин. У цьому аспекті він навів приклади країн, в яких немає писаної Конституції, але сповідуються конституційні цінності. Інша ж частина думає, що Конституція – це щось абстракте. Водночас, на думку доповідача, конституційна юрисдикція існує для подолання цих крайнощів.

«Чим більше буде мотивованих та науково обґрунтованих рішень КСУ, які сприймаються суспільством, тим глибшим буде розуміння Конституції України», – підкреслив Олександр Петришин.

Про основні етапи розвитку та становлення конституційної юрисдикції в Україні, конституційну реформу та інші аспекти конституціоналізму розповів ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук. На його думку, наразі відбувається відновлення ролі, функцій і завдань конституційної юстиції. Це пов’язано не лише із прагненням держави до входження до Європейського Союзу, наголосив ректор, але й з людським фактором. Конституційна комісія, яка працювала над змінами до Основного Закону, за його словами, розуміла, що потрібно закласти основи для відновлення конституційної юрисдикції. «Країна не може розвиватися з головою, повернутою назад», – зазначив Микола Оніщук.

Він звернув увагу, що у Конституції України закріплено нові вимоги до кандидатів на посаду судді та порядок їх обрання та зауважив, що політики критично ставилися до норм, відповідно до яких їх повноваження в сфері призначення суддів було обмежено. У цьому контексті ректор Національної школи суддів України розповів про ризики, які, не дивлячись на зміну порядку призначення суддів КСУ, залишаються.

Доповідач підкреслив, що через закріплення провідної ролі Конституційного Суду України вибудовується логічна система підпорядкування конституційним засадам. Конституція України є такою, якою її бачить Конституційний Суд. «І ми прагнемо, щоб «очі» Конституційного Суду були від Бога», – наголосив він і додав, що попереду в Конституційного Суду України чимало випробувань, через які доведеться пройти, щоб забезпечити сталість та захист основоположних конституційних цінностей, конституційної доктрини та ідеології.

Директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, професор Михайло Савчин зазначив, що деякі рішення Конституційного Суду України є вельми суперечливими. На його думку, саме через такі рішення у свій час Суд втратив авторитет.

Водночас, зауважив промовець, що сьогодні Конституційний Суд України захищає класичні конституційні цінності, не дивлячись на те, що судді є носіями різних ідеологій. «Однак, Суд продовжує працювати в неповному складі – 16 суддів. Наразі, незапненими залишаються дві вакансії за квотою Верховної Ради України, що створює пограничні ситуації та ускладнює процес ухвалення рішень», – наголосив Михайло Савчин.

Наприкінці відкритої зустрічі Станіслав Шевчук наголосив: «Україні бути і бути її Конституції! Країни, в яких постійно змінюється Конституція щасливо жити не можуть. Безумовно, наша країна потребує змін, зокрема і в судовій сфері. Однак на сьогодні закладено певні підвалини, які ми не маємо права руйнувати лише заради того, щоб побудувати щось нове».

За повідомленням прес-служби суду