Відповідно до ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19 січня 2013 року (далі – Закон), у випадках, передбачених Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

За приписами ч. 1 ст. 23 Закону, вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки у межах ліквідаційної процедури.

Постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство товариства господарський суд не виносив.

Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов’язаннях, що виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду в порядку позовного провадження. 

Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

Постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/10889/17 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/72486330.

За повідомленням прес-служби суду