Органами досудового слідства К. було висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме в тому, що вона, працюючи деканом педагогічного факультету Ізмаїльського державного гуманітарного університету, діючи умисно, з корисливих мотивів, в жовтні 2013 року вимагала та отримала від однієї зі студенток даного вишу хабар у сумі 480 $ за перенесення літньої навчальної сесії 2013 року та її складання, а також за уникнення відрахування зазначеної студентки з навчального закладу.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області К. визнана невинуватою та виправдана у висунутому їй обвинуваченні, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не було доведено, що К. вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, в якому вона обвинувачувалась. Також судом першої інстанції у вироку зазначено, що у судовому засіданні було встановлено, що у даному випадку мало місце провокування (підбурювання) К. на вчинення злочину з метою подальшого його викриття.

Не погодившись з вироком суду, прокурор Ізмаїлської місцевої прокуратури, який є прокурором у даному кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій порушив питання про скасування вироку, посилаючись при цьому на допущення районним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено, що твердження прокурора в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції під час ухвалення вироку вимог кримінального процесуального закону, є безпідставним.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні спростований факт вимагання у потерпілої грошей з боку К., так як відтвореними в судовому засіданні аудіо-відеозаписом підтверджується, що потерпіла особа неодноразово заходила до К. та провокувала її на розмови про гроші, а також доповідала про це стороннім особам, які радили їй знову повернутись до К. Ці обставини знайшли своє підтвердження також і в поясненнях самої потерпілої особи про те, що органами досудового слідства їй неодноразово передавались гроші для вручення К., і ці гроші неодноразово ідентифікувались для подальшої передачі К.

Також апеляційним судом визнано справедливим твердження суду першої інстанції про наявність у матеріалах кримінального провадження ряду доказів, які були отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, в зв’язку з чим вони були визнані недопустимими.

З огляду на наведене, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд Одеської області вирішив залишити її без задоволення, а вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області без змін.

Пошук процесуальних документів по даному кримінальному провадженню можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за №500/4994/14-к.

За повідомленням прес-служби суду