30.01.2018 ухвалено вирок суду, яким визнано винним Г. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України та остаточно призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» Г. звільнено від відбування основного і додаткового покарання у зв'язку із амністією.

Позовні вимоги потерпілої Ш. задоволено. Стягнуто з Г. на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень.

Судом установлено, що обвинувачений Г., не надав дорогу пішоходу Б., яка рухалась по пішохідному переходу, не вжив заходів до зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування автомобіля, тим самим порушив вимоги п. 18.1. «Правил дорожнього руху України».

У результаті наїзду пішохід Б. отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, відносно живої особи, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Водій Г., допустивши наїзд на пішохода Б., поставив останню в небезпечне для життя становище, з місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди поїхав, залишивши тим самим потерпілу Б., в небезпечному для життя становищі, тобто в становищі, коли потерпіла внаслідок травм, отриманих під час ДТП, не могла вжити ефективних заходів до самозбереження.

Обвинувачений Г. свою вину визнав, підтвердив фактичні обставини справи та надав заяву  про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році».

Потерпіла Ш. та її представник М., вимагали суворого покарання та заперечили проти застосування до обвинувачення Закону України «Про амністію у 2016 році».

Дослідивши представлені суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого Г. у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої Б., тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та в завідомому залишенні без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати йому допомогу, в разі, коли він сам  поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.

Призначаючи покарання, суд врахував, промову прокурора, те що Г. вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим з необережності (ч.2 ст.286 КК України) та злочином невеликої тяжкості (ч.1 ст.135 КК України), на момент вчинення злочину 12.08.2017 до набрання Законом України «Про амністію у 2016 році» має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, не позбавлений батьківських прав, обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії не встановлено, а тому обвинувачений Г. підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи - №524/7579/17.

Для інформації:

Відповідно до ч.2 ст.286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.1 ст.135 КК України завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).                                                       

  Відповідно до ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні»      амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

             Встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання (ст. Закону України «Про застосування амністії в Україні»).

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Зокрема, означені статті містять імперативну вимогу щодо звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а тому суд зобов’язаний застосувати амністію за наявності передбачених законом підстав.

За повідомленням прес-служби суду