Спільні збори суддів

                                                                                   місцевих загальних судів Київської області

                                                                             місцеві загальні суди Київської області

                                                                                                                                                Апеляційний суд Київської області

 Звернення

зборів суддів Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

      Рішенням Ради суддів України від 07.12.2017 № 71 скликано ХV черговий з’їзд суддів України й визначено датами його проведення 5 – 6 березня 2018 року (резервна дата – 7 березня 2018 року).

     Відповідно до п.п. 7, 9 ч. 2 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень з’їзду суддів України віднесено звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб; розгляд інших питань суддівського самоврядування відповідно до закону.

     Рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 6 вирішено сприяти проекту USAID «Справедливе правосуддя» у проведені опитування серед суддів.

      Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 № 46 схвалено результати зазначеного вище дослідження – Звіт «Основні методологічні підходи та результати дослідження щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів та складності справ спеціалізованих судів та судів апеляційної інстанції»; затверджено Рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями; рекомендовано ДСА України при ухваленні управлінських рішень застосувати ці показники.

      Пунктом 1.5 Порядку підготовки, розгляду та погодження матеріалів щодо визначення кількості суддів у судах загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 № 59, передбачено, що при підготовці матеріалів щодо визначення кількості суддів у судах загальної юрисдикції ДСА України враховує розрахунки судового навантаження та обсяги видатків для утримання судів загальної юрисдикції, передбачені в Державному бюджеті України на відповідний рік.

      Пунктами 2.1. та 2.2. цього Порядку визначені також положення, відповідно до яких питання зменшення кількості суддів залежить від змін середньомісячного судового навантаження (з урахуванням коефіцієнтів складності) на одного суддю, а також при визначенні граничної чисельності суддів враховується таке навантаження, виходячи із середньомісячної кількості справ і матеріалів, які надійшли для розгляду в порядку процесуального законодавства, із застосуванням рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ і коефіцієнтів складності справ за категоріями, затверджених рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 № 46.

     Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.

      Разом із тим, зміна кількості суддів у суді у разі різкого збільшення середньомісячного судового навантаження, навіть у разі оперативного проведення всіх необхідних процедур, не забезпечить призначення суддів на ці посади у короткий час, зважаючи на тривалі процедури конкурсного відбору суддів.

     На даний час у всіх судах України спостерігається ситуація неповного комплектування визначеної штатної чисельності суддів, а також не відновлення повноважень суддів, призначених вперше строком на п’ять років, що негативно впливає на навантаження повноважних суддів.

     Рівень навантаження на суддів є одним із критеріїв оцінки роботи суду відповідно до методичного посібника «Застосування Системи оцінювання роботи суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 08.04.2016 № 26.

     Серед підстав дисциплінарної відповідальності судді, визначених п.1 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачені як умисні, так й необережні дії судді, у тому числі щодо відмови в доступі до правосуддя або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу; порушення правил щодо відводу (самовідводу).

     Пунктом 2 цієї частини визначено також підставою дисциплінарної відповідальності судді затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

     Разом із тим, Законом не визначено об’єктивні критерії, які впливають на дії чи бездіяльність судді, що мають ознаки дисциплінарного проступку.

     Рівень навантаження судді є одним з основних факторів, які впливають на роботу судді. Фізичні можливості судді щодо розгляду справ протягом певного проміжку часу є об’єктивними критеріями, які мають відображення у модельному навантаженні на суддю. Перевищення розумного рівня навантаження на суддю створює передумови негативних наслідків для самого судді, у тому числі у формі виникнення підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності через порушення законодавчо визначених строків, а також негативного впливу на стан здоров’я внаслідок фізичного та морального виснаження. Через надмірне навантаження на суддю й учасники судових процесів відчувають його негативні наслідки у виді тривалого розгляду справ, невчасного виготовлення рішень тощо.

     Гідні умови життя людини, розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави визначені у преамбулі Конституції України передумовою її прийняття.

     Статті 1, 3 Конституції України визначають, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

     Статтею 43 Конституції України, крім іншого передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

     За наведених вище обставин, під час впровадження судової реформи суддя, зважаючи на надмірний рівень навантаження вимушений балансувати у своїй професійній діяльності між дотриманням, встановлених законом строків та якості розгляду справ та вірогідністю притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення цих строків тощо. Сумлінне та доброчесне ставлення до виконання своїх обов’язків з метою якісного розгляду справ та у найкоротші строки, подекуди змушує суддів жертвувати своїм вільним часом для відпочинку та приватного і сімейного життя (обідні перерви, робота після закінчення робочого часу, робота у вихідні та святкові дні тощо).

     Щоденне надходження невідкладних справ та матеріалів, в умовах надмірного навантаження на суддю, додаткові повноваження слідчого судді майже на кожного, хто розглядає загальні справи, а також введення нових вимог у процесуальне законодавство в частині збільшення регламентації судового процесу та обов’язкового фіксування технічними засобами судових засідань при розгляді не лише справ, а й усіх матеріалів, - є тими об’єктивними факторами, що не дозволяють судді забезпечити розгляд справ у строки, визначені законом.

     За таких обставин є своєчасним та доцільним при вирішенні питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, насамперед з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в обов’язковому порядку враховувати середньомісячне (річне) судове навантаження на нього у порівнянні із модельним середньомісячним (річним) навантаженням на суддю.

   При значній невідповідності таких показників у бік перевищення середньомісячного (річного) судового навантаження, за умов невстановлення очевидного, умисного, безпідставного затягування процесуальних дій притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності матиме деструктивний характер для усієї системи органів правосуддя.

     Визначення та дотримання модельного навантаження на суддю є оптимальним рівнем навантаження на суддю в умовах забезпечення усіх законодавчо встановлених вимог до якості судочинства.

     Характер та складові суддівської винагороди, визначені у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховують, окрім посадового окладу, також надбавки у зв’язку з роботою, яку виконує суддя, у тому числі строк такої роботи (вислуга років); виконання додаткових обов’язків (перебування на адміністративній посаді в суді; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці), а також наукову діяльність (науковий ступінь).

     У зв’язку з тим, що ч. 1 вищезгаданої статті встановлено заборону визначення суддівської винагороди іншими нормативно-правовими актами, крім як Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є неможливим застосування положень ст.ст. 105, 106 Кодексу законів про працю України, що регулюють питання оплати праці за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та оплату роботи в надурочний час.

     За таких обставин, доцільним та справедливим буде законодавче встановлення надбавки у зв’язку з навантаженням на суддю, яка буде враховувати обсяг виконаної суддею роботи. При цьому, зважаючи на запроваджені вже механізми визначення модельного навантаження на суддю та середньомісячного (річного) судового навантаження буде доречним визначення такої набавки у відсотковому вираженні відповідно до співвідношення середньомісячного (річного) судового навантаження та модельного місячного (річного) навантаження на суддю.

     У зв’язку із наведеним вище, з метою забезпечення відповідними органами системи правосуддя справедливого визначення навантаження справ та матеріалів на одного суддю, визначення кількості суддів у нових окружних судах внаслідок ліквідації та реорганізації судів, а також з метою забезпечення дотримання основоположних прав та свобод людини, збори суддів звертаються із наступними пропозиціями:

     1) обговорити зміст зазначеного звернення серед суддівських колективів загальних судів Київської області;

    2)  винести на розгляд спільних зборів суддів місцевих загальних судів Київської області порушені у цьому зверненні питання для попереднього схвалення плану дій делегації Київської області, підготовки відповідних пропозицій до питань, що виносяться на обговорення ХV чергового з’їзду суддів України.

Головуючий на зборах                                                                   Д.В.Свояк