25 січня 2017 року слідчим суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва Кирильчуком Олегом Ігоревичем розглянуто клопотання про обрання запобіжного заходу щодо громадянина Х., 1993 року народження, та громадянина Ж., 1999 року народження, мешканців с. Інгулка, Баштанського району, Миколаївської області, яких підозрюють в тому, що 10.01.2018 року за попередньою змовою вони знаходячись на автодорозі Н-11 «Дніпро-Миколаїв», на 307 км. біля с.Калинівка, Вітовського району Миколаївської області, з метою заволодіння транспортним засобом, із застосуванням ножа, скоїли напад на громадянина М., спричинивши йому поранення шиї, та заволоділи належним йому автомобілем моделі «Опель Вектра», 2008 року випуску, спричинивши матеріальні збитки на суму 216 тис. грн., після чого з місця події зникли і розпорядились викраденим автомобілем на власний розсуд.

Суд відмовив у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні громадянина Ж.

Так, на думку суду, долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу докази не доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаним вище громадянином кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чеботарь проти Молдови» слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

В ухвалі суд зазначив, що саме лише перебування громадянином Ж. 23.01.2018 року у Вітовському ВП Корабельного ВП ГУНП України в Миколаївській області не свідчить, що він є однією з тих осіб, на яку вказав потерпілий під час його допиту о 18 год.10 хв. цього ж дня, зазначивши, що побачив в коридорі відділення поліції двох хлопців, які вчинили щодо нього злочин 10.01.2018 року.

Доводи прокурора про існування ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень з підстав відсутності постійного джерела доходів є необґрунтованими, оскільки відсутність постійного місця роботи не свідчить про можливість особи вчинити злочин, доказів попередньої протиправної діяльності підозрюваного слідчому судді не надано. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.02.2005 року по справі «Сулаоя проти Естонії» зазначив, що відсутність роботи чи сім’ї не свідчить про схильність до повторного вчинення злочинів.

На обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду прокурором зазначено про тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 лютого 2015 року по справі «Подвезько проти України» зазначив, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Враховуючи, що підозрюваний Ж. має  міцні соціальні зв’язки, постійно проживає разом із матір’ю за місцем свого народження в с.Інгулка Баштанського району Миколаївської області, що підтверджено довідкою Інгульської сільської ради, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду відсутній.

Також прокурором не доведено недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд також відмовив у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні громадянина Х., 1993 року народження, обравши йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Так, суд зазначив, що надані прокурором докази доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Х. кримінального правопорушення.

Однак, доводи прокурора про існування ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень з підстав відсутності постійного джерела доходів є необґрунтованими, оскільки відсутність постійного місця роботи не свідчить про можливість особи вчинити злочин, доказів попередньої протиправної діяльності підозрюваного слідчому судді не надано. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.02.2005 року по справі «Сулаоя проти Естонії» зазначив, що відсутність роботи чи сім’ї не свідчить про схильність до повторного вчинення злочинів. Спосіб та характер протиправного діяння, в якому підозрюється Х., на думку суду, також не може бути обставиною на обґрунтування зазначеного ризику, оскільки вину підозрюваного у вчиненні злочину не доведено, наявна лише підозра.

На обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду прокурором зазначено про тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, відсутність каяття у вчиненому та міцних соціальних зв’язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 лютого 2015 року по справі «Подвезько проти України» зазначив, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення у сукупності із інформацією про виїзд за кордон до Республіки Білорусь та депортації із зазначеної держави, свідчить про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Однак цей ризик є незначним, оскільки підозрюваний має міцні соціальні зв’язки, постійно проживає разом із сестрою і племінником за місцем свого народження в с.Інгулка Баштанського району Миколаївської області, що підтверджено довідкою сільської ради.

Таким чином, прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеному під час розгляду ризику.

Відповідні ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Кирильчука О. І. внесені до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень.

За повідомленням прес-служби суду