важаючи неприпустимою для демократичної правової держави відсутність належної реакції на прояви неповаги до суду, повідомляємо наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Одним із заходів забезпечення такого права є незалежність суддів та заборона втручання у здійснення правосуддя у будь-який спосіб.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що незалежність суддів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. На суддів «покладається відповідальність за прийняття остаточного рішення стосовно життя людини, свобод, прав, обов’язків та власності громадян». Незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм не для захисту власних інтересів, а в інтересах верховенства права та тих, хто шукає й очікує правосуддя. Ця незалежність повинна існувати як щодо суспільства в цілому, так і щодо сторін будь-якої судової справи, стосовно якої судді повинні винести рішення.

Рекомендація СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, яка ухвалена 17 листопада 2010 року, зазначає, що потрібно вжити всіх необхідних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів (п.13). Коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї (п.18).

Те саме стосується і прокурорів, оскільки у пункті 19 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя наголошується на тому, що: «прокурори повинні поважати незалежність і неупередженість суддів; а саме, вони ніколи не повинні ні ставити під сумнів судові рішення, ні перешкоджати їхньому виконанню, зберігаючи використання їх права на процедуру апеляції або на будь-яку іншу пояснювальну процедуру».

Також у пункті 41 Пояснювальної записки до Бордоської декларації, прийнятої Консультативною радою європейських суддів і консультативною радою європейських прокурорів 18 листопада 2009 року щодо взаємовідносин між суддями та прокурорами у демократичному суспільстві зазначається, що «Прокурори повинні утримуватися від публічних коментарів і заяв в засобах масової інформації, які можуть створити враження прямого або опосередкованого тиску на суд для досягнення винесення певного рішення або які можуть впливати на справедливість процесу».

Нажаль, окремі прокурори дозволяють собі публічно надавати оцінку законності судових рішень.

Так, старший прокурор Генеральної прокуратури України Олексій Донський з відвертою неповагою до судового рішення, ухваленого іменем України, дозволив собі назвати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року, постановлену за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту, поданої в інтересах колишнього Міністра юстиції України Олександра Лавриновича, на ухвалу Печерського районного        суду міста Києва від 15 вересня 2017 року, «ганебною» (https://hromadskeradio.org/news/2017/09/27/prokuratura-rishennya- apelyaciynogo-sudu-ganebne-lavrynovych-mozhe-vtekty).

Вважаємо, що подібного змісту зневажливе висловлювання Олексія Донського є неприпустимим для працівника прокуратури, професійна діяльність якого має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Тому, закликаємо старшого прокурора Генеральної прокуратури України Олексія Донського дотримуватись виваженості, стриманості і розсудливості у власних висловлюваннях та додержуватись етики публічних виступів.   

Джерело

За повідомленням прес-служби суду