Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У межах просвітницького проєкту 12 жовтня у Конституційному Суді України відбулася тематична онлайн-лекція "Конституційність обмежень умовно-дострокового звільнення у контексті Рішення Конституційного Суду України від 28 жовтня 2026 року № 13-р(ІІ)/2026" за участю суддів Конституційного Суду України Віктора Городовенка (суддя-доповідач) та Галини Юровської.
Захід об’єднав широку правничу аудиторію: суддів, адвокатів, прокурорів, представників Національної школи суддів України, аспірантів, викладачів і студентів закладів вищої освіти, а також наймолодших дослідників права – вихованців Малої академії наук.
У фокусі уваги було Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 28 жовтня 2026 року № 13-р(ІІ)/2026, ухвалене у справі за конституційною скаргою Анатолія Лужинецького щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 81¹ Кримінального кодексу України. Суддя-доповідач у справі – Віктор Городовенко.
Предметом конституційного контролю у цій справі були окремі приписи частини першої статті 811 Кримінального кодексу України у тім, що вони унеможливлюють застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох осіб, а також до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.
Особливу увагу приділили конституційним гарантіям людської гідності та праву засуджених на вільний розвиток особистості. У цьому контексті розглянули раніше сформульовані юридичні позиції Конституційного Суду України, зокрема щодо "права на надію", відповідно до якого засудження особи до довічного позбавлення волі не позбавляє її людської гідності та можливості домогтися перегляду необхідності подальшого відбування покарання.
Було наголошено, що забезпечення реалістичної перспективи звільнення не означає автоматичного припинення відбування покарання або обов’язку держави надати засудженому доступ до кожного передбаченого законодавством механізму звільнення. Йдеться про наявність реальної юридичної можливості перегляду необхідності подальшого відбування покарання з урахуванням індивідуального оцінювання особи, ступеня її виправлення, ризику вчинення нових кримінальних правопорушень та інших обставин, істотних для досягнення цілей покарання і захисту суспільства.
Окремий блок лекції присвятили відмінностям між загальним порядком умовно-дострокового звільнення, визначеним статтею 81 Кримінального кодексу України, та спеціальним механізмом, установленим статтею 81¹ цього кодексу для проходження військової служби за контрактом.
Учасникам заходу роз’яснили, що спеціальний механізм має тимчасовий характер, застосовується під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану й спрямований на забезпечення потреб оборони держави. Його реалізація пов’язана з відповідністю засудженого встановленим законодавством вимогам щодо віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, професійно-психологічного стану та інших спеціальних умов. На відміну від загального порядку умовно-дострокового звільнення, застосування цього механізму зумовлене не досягненням засудженим певного ступеня виправлення чи реабілітації, а можливістю його залучення до проходження військової служби за контрактом.
У межах обговорення також було проаналізовано положення статті 65 Конституції України, відповідно до якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Водночас зазначалося, що конституційний обов’язок захисту держави не передбачає безумовного права особи на допуск до військової служби.
Значну увагу приділили принципам рівноправності та заборони дискримінації, а також допустимості встановлення законодавцем відмінностей у правовому регулюванні для окремих категорій засуджених. Було роз’яснено, що такі відмінності мають ґрунтуватися на об’єктивному та розумному виправданні, враховувати характер і тяжкість учиненого кримінального правопорушення, вид призначеного покарання та інші істотні обставини.
У цьому контексті йшлося про особливий характер військової служби, пов’язаний із виконанням бойових завдань, використанням зброї та військової техніки, що зумовлює необхідність установлення спеціальних вимог до осіб, яких залучають до її проходження. Зокрема, звернули увагу на потребу врахування ризиків для військової дисципліни, належного виконання бойових завдань, життя і здоров’я військовослужбовців та цивільних осіб.
Під час лекції також розглянули питання дотримання вимоги домірності законодавчих обмежень і забезпечення справедливого балансу між інтересами засуджених та публічними інтересами, пов’язаними з національною безпекою й обороною держави.
Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України, оспорювані приписи частини першої статті 81¹ Кримінального кодексу України в тім, що вони не передбачають можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та виключають можливість такого звільнення для осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб.
Водночас наголошувалося, що зазначені обмеження не позбавляють відповідні категорії засуджених реалістичної перспективи звільнення в межах інших установлених законом механізмів та не порушують їхнього права на повагу до людської гідності й права на вільний розвиток особистості.
Відеозапис заходу доступний за посиланням: https://youtu.be/xGD9y0xw4mU

