ВП ВС розглянула справу про визнання неправомірною бездіяльність Національну службу здоров'я України (далі- НСЗУ) щодо оплати позивачу бюджетних коштів за надані позивачем медичні послуги за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення.
Спірне питання - визнання предметної юрисдикції спорів, що виникають з приводу виконання договорів про медичне обслуговування населення.
ВП ВС зазначила, що критерій суб'єктного складу сам собою не є визначальним під час розмежування юрисдикції. Вирішальне значення має характер правовідносин, у яких виник спір. Якщо суб`єкт владних повноважень (далі – СВП) діє як рівноправний учасник цивільного або господарського обороту, тоді спір є приватноправовим; якщо ж він реалізує владні управлінські функції щодо іншої сторони, тоді спір є публічно-правовим.
До справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання СВП владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції СВП повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто стосовно особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам СВП у випадках, визначених законом. Ухвалене СВП під час виконання управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.
Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та Типова форма цього договору затверджені постановою КМУ від 25.04.2018 № 410. Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності або ФОП, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Системне тлумачення статей 2, 7, 8 Закону України від 19.10.2017 № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» свідчить, що договір про медичне обслуговування населення є інструментом реалізації державної політики у певній сфері правових відносин, а не приватноправовим договором. Закон № 2168-VIII прямо наділяє НСЗУ владними функціями щодо укладення, моніторингу, контролю та припинення таких договорів, що є класичними ознаками публічно-владних управлінських функцій у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України.
ВП ВС не заперечує, що у спірних правовідносинах наявні окремі елементи, які створюють враження їх подібності до приватноправових: договірна форма, оплатність, участь суб`єкта господарювання на боці надавача, грошовий характер невиконаного обов`язку. Проте, правова кваліфікація відносин здійснюється не за окремими зовнішніми ознаками, а за результатами системного аналізу їхнього змісту, мети та правового режиму. Такий аналіз дає підстави для висновку, що у цих відносинах переважає саме публічно-правовий елемент, оскільки відповідачем є центральний орган державної виконавчої влади, джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України в межах бюджетних призначень; підставою оплати є звіт, сформований у державній інформаційній системі; черговість оплати визначена законом; тариф і коригувальні коефіцієнти встановлені державою; зміст договору визначений типовою формою; виконання умов договору підлягає моніторингу з боку НСЗУ; кінцевим бенефіціаром є невизначене коло пацієнтів; метою відносин є виконання конституційного обов`язку держави.
ВП ВС сформулювала такий правовий висновок: договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладений між НСЗУ та закладом охорони здоров`я або ФОП, яка має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, не є приватноправовим (господарським чи цивільним) договором. Він є формою договірного врегулювання відносин у сфері соціального забезпечення, у яких НСЗУ діє як суб`єкт владних повноважень на виконання публічного обов`язку держави. Спори за позовами надавачів медичних послуг до НСЗУ, що виникають з приводу виконання такого договору, зокрема щодо оскарження бездіяльності НСЗУ з оплати наданих медичних послуг, є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.
ВП ВС відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах КГС ВС від 7.03.2023 у справі № 914/3593/21, від 27.06.2023 у справі № 918/518/22, від 4.07.2023 у справі № 920/1340/21, у частині визначення юрисдикції щодо зазначеної категорії спорів. У вказаних постановах КГС ВС базувався на тому, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є господарським договором, оскільки укладається між суб`єктами господарювання на підставі норм ЦК України та господарського законодавства України, а відносини між сторонами є паритетними та не містять ознак владного підпорядкування.
ВП ВС визнала зазначений підхід таким, що не враховує визначальних ознак договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а саме те, що його укладення відбувається не на підставі вільного волевиявлення сторін у визначенні умов, а винятково на підставі типової форми, затвердженої КМУ; змістом договору є реалізація публічної функції держави у сфері охорони здоров`я; оплата послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів у межах асигнувань, визначених програмою медичних гарантій; НСЗУ у цих правовідносинах діє не як рівноправний учасник господарського обороту, а як суб`єкт, що реалізує владні управлінські функції, покладені на неї законом.
Отже, правовідносини між НСЗУ та надавачем медичних послуг за таким договором є публічно-правовими, а не приватноправовими.
Постанова ВП ВС від 17.09.2026 у справі № 320/16244/24 - за
посиланням