Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість до пошкодження. У такому разі згідно з ч. 2 цієї статті виплата розраховується як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
В липні 2025 року в м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Renault Megane» та «Infiniti QX80». Вина водія останнього у вчиненні адміністративного правопорушення була підтверджена судовим рішенням. Оскільки його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП застрахована не була, власниця «Renault Megane» (далі - позивачка) звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, Бюро) із заявою про регламентну виплату. Бюро виплатило 100 796,96 грн, визначивши цей розмір на підставі власної ремонтної калькуляції. Натомість згідно з висновком експертизи, виконаної на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту становила 238 402,18 грн, ринкова вартість автомобіля до ДТП – 199 700 грн, а після ДТП – 86 750 грн. Отже, розмір виплати мав становити 112 950 грн. Оскільки Бюро виплатило лише визначену ним суму, позивачка звернулася до Чернівецького районного суду м. Чернівці з позовом про стягнення недоплаченої суми.
Суд першої інстанції позов задовольнив і стягнув з МТСБУ 12 153,04 грн.
Відповідач оскаржив рішення в апеляційному порядку. Він стверджував, що суд безпідставно надав перевагу висновку експерта, складеному на замовлення позивачки, оскільки експерт, на його думку, порушив Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів щодо визначення вартості придатних залишків автомобіля. Бюро також посилалося на те, що самостійно оглянуло автомобіль, а позивачка порушила порядок визначення шкоди, передбачений ст. 31 Закону. Крім того, апелянт заперечував проти стягнення 5 000 грн витрат на експертизу, вказуючи, що залучення експерта було ініціативою позивачки.
Чернівецький апеляційний суд переглянув рішення та залишив його без змін.
Колегія суддів зазначила, що ч. 3 ст. 28 Закону встановлює порядок визначення вартості транспортного засобу страховиком під час позасудового врегулювання, проте не позбавляє потерпілу особу права оскаржити розмір виплати в суді та доводити фактичний розмір шкоди засобами доказування, передбаченими цивільним процесуальним законодавством. Суд не пов'язаний виключно розрахунком страховика, а зобов'язаний перевірити його правильність та оцінити всі належні й допустимі докази.
Апеляційний суд нагадав, що відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати висновок експерта, складений на його замовлення, а ст. 31 Закону визначає обов'язки учасників страхових правовідносин, але не вказує на недопустимість використання такого висновку в суді. Висновок судового експерта може використовуватися як доказ обставин, установлення яких потребує спеціальних знань. Оцінка доказів здійснюється судом у їх сукупності.
Доводи про порушення порядку повідомлення апеляційний суд відхилив, адже Бюро було повідомлено рекомендованим листом про огляд автомобіля судовим експертом, а проведення власного огляду не виключає можливості огляду експертом на замовлення потерпілої.
Посилання апелянта на порушення Методики без належного обґрунтування суд визнав недостатніми для відхилення висновку. З огляду на принцип змагальності та обов'язок доказування (ст.12, 81 ЦПК України) МТСБУ не надало іншого експертного дослідження й не заявляло клопотання про повторну експертизу ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Окремо апеляційний суд зауважив, що саме Бюро не визначило ринкову вартість автомобіля після ДТП у встановленому порядку, тобто не надало цінової пропозиції з аукціону з продажу пошкоджених транспортних засобів. Тому відсутність такого аукціону не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Окрім безпосередньої суми збитків за автомобіль, суд першої інстанції задовольнив вимогу позивачки щодо стягнення 5000 грн витрат на проведення досудової експертизи. Апеляційний суд підтримав і цю частину рішення, визнавши такі витрати обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню. Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи, а згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 (постанова від 22 листопада 2023 року) їх відшкодування не обмежується випадками проведення експертизи після відкриття провадження у справі, якщо суд використав висновок як доказ.
Натомість витрати позивачки на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції суд зменшив із заявлених 8000 грн до 2000 грн.
Керуючись ч. 3 ст. 141 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд оцінив їх розумність, необхідність і пропорційність, зокрема врахував, що заявлена сума становила близько 65,8 % ціни позову, а надана допомога полягала у складанні одного відзиву на апеляційну скаргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Постанова набрала законної сили з дня її прийняття й не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

