Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Сьогодні, 16 листопада 2026 року, відбулося чергове засідання Пленуму Верховного Суду. На порядку денному – зміни до Регламенту Пленуму ВС, розгляд трьох конституційних подань, обрання делегата на з’їзд суддів України й організаційні питання.
Стосовно першого питання доповів Секретар Пленуму ВС Дмитро Луспеник. Зміни стосувалися процедури голосування з визначенням кворуму для голосування. Доповідач розповів про діяльність робочої групи для напрацювання змін до Регламенту Пленуму ВС щодо розгляду конституційних подань, зазначивши, що ці зміни унеможливлюють дискусії з певних питань. Пленум ВС ухвалив постанову про внесення змін і доповнень до Регламенту.

Далі розглядалися конституційні подання.
Перше з них стосувалося відповідності Конституції України п. 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в частині зупинення дії ч. 1 ст. 52 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» та п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-ІХ у частині зменшення відсоткового розміру надбавки за вислугу років державним службовцям на 2025 рік.
Законом України «Про державну службу» встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 % посадового окладу. Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який набрав чинності з 1 січня 2025 року, запроваджено інші умови оплати праці державних службовців у 2025 році – надбавку за вислугу років на державній службі встановлено на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу.

Окрім цього, п. 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було зупинено на 2025 рік дію ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу» у частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.
Пленум ВС звернув увагу на те, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно доводив, що бюджетний закон має спеціальний і тимчасовий предмет регулювання, тому він не може бути інструментом для коригування обсягів прав, визначених іншими законами, якими встановлені матеріальні права і гарантії громадян, у тому числі держслужбовців.
Заслухавши доповідь секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жанни Мельник-Томенко, Пленум ВС дійшов висновку про наявність ознак невідповідності розглянутих норм положенням Основного Закону України.

На розгляді Пленуму ВС було також звернення до КСУ щодо конституційності ч. 2 ст. 3, підпункту 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стосовно положень, що вимагають сплати судового збору за подання апеляційних скарг на ухвали суду, постановлені за заявою, передбаченою ст. 345-1 ГПК України. Ця стаття надає стягувачу право звернутися до суду, який постановив судове рішення, із заявою про зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. Доповідачкою із цього питання була голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач.

За висновком Пленуму ВС, обов’язок зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг на ухвали суду, постановлені за заявою про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду. У такій ситуації особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Але держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
З огляду на юридичні позиції Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду Пленум ВС виснував про наявність підстав для звернення до Конституційного Суду України із цього питання.
Третє конституційне подання – щодо відповідності Конституції України абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України від 3 грудня 2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», як і в попередньому Законі, що визначає Державний бюджет України на 2025 рік, законодавець змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді – з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як це закріплено у спеціальному Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (з 1 січня 2025 року – 3028 грн; з 1 січня 2026 року – 3328 грн), на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2102 грн.
Водночас за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Як наслідок, застосування іншої розрахункової величини при визначенні посадового окладу судді, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом, не допускається.

Враховуючи конституційні принципи законності та правової визначеності, а також імперативні вимоги щодо правового регулювання розміру винагороди судді виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і заслухавши доповідача із цього питання – суддю ВС у КАС Володимира Соколова, Пленум ВС дійшов висновку, що вказані положення законів про державний бюджет на 2025 і 2026 роки суперечать нормам статей 6, 8 і 130 Конституції України.

Серед запланованих питань було обрання делегата на ХХІ позачерговий з’їзд суддів України. Заслухавши доповідь Голови Верховного Суду Станіслава Кравченка, Пленум ВС обрав делегатом на з'їзд суддів України суддю ВС у КАС Володимира Соколова замість раніше обраного делегата – судді ВС у КАС Олександра Стародуба, який подав заяву про відкликання його як делегата.

Крім того, сьогодні Пленум ВС ухвалив постанову про внесення змін до штатного розпису Апарату Верховного Суду та погодження посадової інструкції помічника судді (консультанта) Верховного Суду. Як зауважив керівник Апарату ВС Расім Бабанли, усі зміни здійснюються в межах наявної кількості посад і не потребують збільшення видатків.
Порядок денний передбачав розгляд ще одного питання – щодо звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Верховному Суді. За результатами голосування Пленум ВС вирішив не звертатися до ВККС України із цього питання.

