Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Херсонський апеляційний суд розглянув справу про визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування квартирою.
Наймачка квартири зазначала, що дитина зареєстрована у житлі, однак тривалий час у ньому не проживає. Батька дитини раніше за рішенням суду вже було визнано таким, що втратив право користування цією квартирою.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки малолітня дитина не може самостійно визначати місце свого проживання. Тому сам факт її проживання разом із батьками за іншою адресою не свідчить про добровільну відмову від житлових прав.
Апеляційний суд зазначив, що право на житло гарантується статтею 47 Конституції України та статтею 9 Житлового кодексу України. Обмеження права користування житлом допускається лише на підставах і в порядку, передбачених законом.
За статтею 29 Цивільного кодексу України та статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання малолітньої дитини визначається її батьками. Отже, причини непроживання дитини у спірній квартирі не залежать від її волі та є поважними.
Колегія суддів наголосила, що право дитини на користування житлом є самостійним. Визнання батька таким, що втратив право користування квартирою, не означає автоматичної втрати такого права його дитиною.
Позивачка також не довела, що дитина набула право власності або постійного користування іншим житлом. Несплата дитиною вартості житлово-комунальних послуг не є підставою для припинення її житлових прав.
Такий висновок відповідає позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №368/750/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі №206/4028/18 та від 7 липня 2021 року у справі №554/3289/20. Верховний Суд зазначив, що непроживання малолітньої дитини у спірному житлі разом з одним із батьків не є безумовною підставою для втрати права користування ним. Визначальним у таких спорах є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Суд апеляційної інстанції також урахував положення статей 3 і 16 Конвенції про права дитини та позицію органу опіки і піклування, який заперечував проти задоволення позову.
Оскільки законних підстав для припинення житлових прав дитини не встановлено, постановою Херсонського апеляційного суду від 07.09.2026 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2026 – без змін.
Справа №766/3529/26

