Про взаємозв’язок між матеріальним і процесуальним правом, а також про ефективність способів захисту, фраудаторні правочини, ШІ в юридичній професії розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат на вебінарі для адвокатів «Юридичне мислення без шаблонів: як бачити в цивільній справі більше та будувати сильну правову аргументацію».

Одне з ключових питань стосувалося співвідношення матеріального і процесуального права. На переконання Василя Крата, протиставляти їх не варто. Водночас у суді касаційної інстанції процесуальна складова іноді має перевагу. Наприклад, КЦС ВС неодноразово скасовував рішення апеляційних судів через те, що сторону не повідомляли про судове засідання або відповідачеві не вручали копію позовної заяви.

Інколи в касаційній скарзі одночасно заявлено кілька процесуальних підстав для скасування рішення. Наприклад, особу не повідомили про розгляд справи, а також спір взагалі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тоді суд обирає другу підставу, бо вона ставить крапку у справі, а питання про неповідомлення втрачає сенс. При цьому Василь Крат звернув увагу, що процесуальні конструкції покликані обслуговувати матеріальне право, а процедура існує для захисту суб'єктивного цивільного права. Тому в практиці касаційного суду правильне по суті рішення не скасовують лише з формальних міркувань.

Стосовно значення письмової й усної аргументації суддя нагадав, що в КЦС ВС більшість справ розглядається в письмовому провадженні. Розгляд справи без участі сторони можливий, якщо достатні доказова база та письмові документи. Проте не можна надавати перевагу лише одному з форматів у всіх випадках: в одній справі вирішальним може бути усний виступ, в іншій – вчасно подана заява, зменшення позовних вимог або реакція на позицію опонента.

Відповідаючи на запитання, чи враховує Верховний Суд аргумент, який сторона не викладала письмово, а лише озвучила в засіданні, Василь Крат навів приклад щодо заяви про застосування позовної давності. Оскільки ЦК України не встановлює обов’язкової форми такої заяви, суд враховує її, якщо вона була зроблена усно під час судового засідання та це підтверджується протоколом або технічним записом. Утім, зауважив суддя, простіше зафіксувати це письмово. 

У контексті правової аргументації спікер висловив переконання, що на самому початку юрист має чітко артикулювати проблему та сформувати власний підхід до її вирішення. Якщо є ризик, що суд не сприйме запропоновану аргументацію, доцільно посилатися на відповідні висновки касаційного суду з огляду на складність справи.

Окремий блок запитань стосувався способів захисту. Суддя звернув увагу, що ефективність як критерій способу захисту закріплена в процесуальних кодексах, натомість у ст. 16 ЦК України, яка визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, про неї не згадано. Василь Крат застеріг від перетворення права на обов'язок і додав, що іноді закон допускає лише один спосіб захисту. Наприклад, якщо орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк (ст. 777 ЦК України), а наймодавець уклав договір з іншою особою, захистити це право можна лише вимогою про переведення на орендаря прав та обов'язків за цим договором.

Значну частину заходу присвятили фраудаторним правочинам. Суддя пояснив, що позаконкурсне оспорювання таких правочинів законодавством врегульоване лише частково (ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 605 ЦК України).

Мета такого оспорювання полягає в тому, щоб кредитор мав доступ до майна боржника й міг реалізувати свої вимоги. Йдеться про правочини, які боржник укладає на шкоду кредиторові, щоб уникнути звернення стягнення на майно, наприклад дарує його близьким. Суддя пояснив, що наслідком оспорювання є не реституція, а відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Нині суди визнають правочин фраудаторним, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 і 13 ЦК України).

Крім того, Василь Крат висловився проти закріплення фраудаторності на законодавчому рівні, що пропонується в проєкті ЦК України, ухваленому в першому читанні. На його думку, в законі неможливо визначити всі випадки фраудаторності. Суддя запропонував дискутувати не про регулювання самих фраудаторних правочинів, а про розширення моделей захисту кредитора, адже іноземний досвід показує, що оспорювання правочину ними не вичерпується.

На завершення учасники запитали, чим для юриста є штучний інтелект: помічником, агентом чи конкурентом. Василь Крат відповів, що поки що це скоріше помічник для  виконання певних завдань, але результат обов'язково потребує перевірки.

Захід організував Молодіжний комітет Національної асоціації адвокатів України UNBA NextGen у Луганській області.

Верховний Суд